Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

— Лікуйте, лікуйте. А потім розкажіть, що вас із чортами пов'язує.

— Мене ні чого з ними не пов'язує! — крикнув цілитель.

— А не соромно так відверто брехати? — запитав Діма, Джеймс на нього подивився з цікавістю — Діти й то кмітливіші будуть і вміють напівправду говорити. А ви брешете!

Запросили про всяк випадок іншого цілителя, я дістала з малюнка клітку із зубастеньким. Він був живий, мені з переляку вдалося його помістити в малюнок так, щоб він у ньому застиг і не рухався, і щоб отрута його не вбивала.

— Сподіваюся, ти не покусаєш мене, а я постараюся тобі допомогти, — сказав лікар.

Довелося дістати дрібного з клітки, йому було настільки погано, що той навіть не ворушився. У міру лікування він оживав і ставав бадьорішим. А потім усі почули бурчання його живота. Хлопці дружно почали шукати, що йому поїсти.

— На собі перевірено, — сказав Ігнат і віддав крейді половину свого обіду.

Зубастенький невпевнено подивився на контейнер з їжею, потім на мене. Невпевнено виловив м'ясну кульку. Поруч на стіл застрибнув уже знайомий мені зубастик і прострекотав обурено:

— А мені?

— Теж голодний? — малий кивнув — А тебе хто приніс?

— Сам прийшов, — буркнув він, але не поліз до побратима в їжу. — У тебе там пиріжки з м'ясом. Дай!

Маркус від гріха подалі прибрав пиріжки і сказав:

— Вони з отрутою і потрібно знайти падлу, що моїй мамі їх дала.

Перший зубастик посунув контейнер з їжею і прострекотав поскаржився, що він тут на пару з хвостатим отруївся. І розповів, що бачив, як убили мага, а за ним потім он—той худий хвостатий бігав тиждень і він не міг поїсти нормально.

— Що він каже? — запитав Том.

— Скаржиться на життя, — обережно погладила скаржника між вух.

Він завмер, а потім муркотнув доволі і сам потерся об мою руку.

— А мене? Я тебе не кусав.

Погладила й другого іншою рукою. Теж замурчав і з'їв дві м'ясні кульки. Потім прибрав мою руку і поважно пройшовся по столу.

— Що сталося? — запитала зі зітханням.

— Мою зграю рогаті винищили, — сказав він обурено, — тільки двох самок із чотирма дитинчатами зміг урятувати. Заявилися в наш дім і стали вбивати всіх підряд. Тепер я розумію, що вони цього шукали. Для них ми однакові. І ми залишилися без житла.

Переклала його промову офіцерам.

— Нехай опише тих, хто приходив.

Я показала для початку малюнки, а зубастик сказав:

— Вони теж були і ще двоє.

Знову переклала і стала малювати.

— А з ким ти сім'ю залишив?

— Сховав.

Замалювала ще двох чортів. Перший зубастик мляво колупався в їжі, але уважно поглядав на малюнки.

— Цих теж бачив. Але вони нікого не вбивали.

Перевела хлопцям.

— Дрібні виходять хорошими шпигунами, — сказав Ікло.

— Цей міль твій родич? І ті два теж? — запитав дрібний.

Я картинно склала руки на грудях.

— Ні? Ой, а схожі. Зрозумів ступив.

— Якось не очікувала від вас такої розумності, — сказала їм.

— Ці два, — показав перший зубатик, — можуть змінювати себе повністю і набувати чужого вигляду. Я бачив, як цей так робив.

Перевела хлопцям.

— Потрібно поїхати в селище перевертнів і перевірити матір Маркуса, — сказав шеф — Знайти, хто передав отруєний подаруночок. Дрібних забирайте із собою. Нехай у вас у селищі поживуть.

Дрібні скривилися, жити з перевертнями їм, м'яко кажучи, не хотілося.

— Зате безпечно, — сказав капітан.

Довелося спочатку тільки зайти за сімейством другого зубастенького. Ці двоє домовилися, що потерпілий житиме з ними.

— Гей, хлопці, а у вас імена є?

— Треба ж ти додумалася, — сказав знайомий мені зубастик — Я Рурл, це Нурл. А ти Нея, я запам'ятав.

Мене поплескали по плечу, нагадуючи про переклад.

— Решту ви знаєте?