В. М. Білоконьов - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Ситуація 1. Злочини були вчинені до постановлення другого вироку.

В даній ситуації ми пропонуємо такі правила:

1. Призначити покарання по третьому вироку, у тому числі і за правилами ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення другого вироку;

2. Призначити покарання за правилами ст. 70 ч. 4 КК за сукупністю злочинів між покараннями по другому та третьому вирокам;

3. Визначити остаточне покарання за ст. 71 КК за сукупністю вироків між покаранням призначеним на підставі ст. 70 ч. 4 КК та невідбутою частиною покарання за першим вироком.

Ситуація 2. Злочини були вчинені після постановлення другого вироку.

В цій ситуації ми пропонуємо такі правила:

1. Призначити покарання по третьому вироку, у тому числі і за правилами ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення другого вироку;

2. Призначити покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків між покаранням призначеним, у тому числі і на підставі ст. 70 ч. 1 КК та невідбутою частиною покарання по другому вироку;

3. Визначити остаточне покарання за ст. 71 КК за сукупністю вироків між покаранням призначеним перед цім на підставі ст. 71 КК та невідбутою частиною покарання за першим вироком.

Приклад: Вироком апеляційного суду від 04.12.2007 р. було засуджено Т., який раніше був судимий: а) 07.06.2006 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільненого з випробуванням; б) 19.08.2006 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільненого з випробуванням, — за ч. 4 ст. 187 КК на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ч. 1 ст. 70 КК йому призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно з вимогами ст. 71 КК до покарання, призначеного за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за попередніми вироками від 07.06.2006 року та від 19.08.2006 р. і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років із конфіскацією майна. Із матеріалів справи вбачається, що Т. вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 187 КК та пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, 20.03.2006 р.[224].

Ми в цілому згодні з правилами призначення покарання, які застосував апеляційний суд, але на наш погляд, більш точніше буде, коли суд буде визначати невідбуту частину покарання за кожним попереднім вироком, застосовуючи ст. 71 КК, оскільки при такому підходу неможливо визначити, а яку ж частину невідбутого покарання за кожним вироком, приєднав суд за новим вироком.

Ситуація 3. Злочини були вчинені як до, так і після постановлення другого вироку.

В даній ситуації ми пропонуємо такі правила:

1. Призначити покарання по третьому вироку, у тому числі і за правилами ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення другого вироку;

2. Призначити покарання за правилами ст. 70 ч. 4 КК за сукупністю злочинів між невідбутою частиною покарання по другому вироку та покаранням призначеним, у тому числі і на підставі ст. 70 ч. 1 КК;

3. Призначити покарання по третьому вироку, у тому числі і за правилами ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення другого вироку;

4. Призначити покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків між покаранням призначеним, у тому числі і на підставі ст. 70 ч. 1 КК (п. 3) та покаранням призначеним на підставі ст. 70 ч. 4 КК (п. 2);

5. Визначити остаточне покарання за ст. 71 КК за сукупністю вироків між покаранням призначеним перед цим на підставі ст. 71 КК та невідбутою частиною покарання за першим вироком.

Типові помилки які допускають суди в ситуації № 1 (варіант № 1).

1а) Суди застосовують правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. ст. 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК) до другого та третього вироків, а перший вирок постановляють виконувати самостійно.

Приклад: Вироком суду від 10.11.2005 р. С., раніше судимого: а) 21.05.2004 р. за ч. 2 ст. 185 КК на 3 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК звільненого з випробуванням; б) 29.06.2005 р. за ч. 2 ст. 185 КК на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, — було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Вирок від 21.05.2004 р. постановлено виконувати самостійно. Верховний Суд України, скасовуючи цей вирок, відзначив, що суд залишив поза увагою дані про те, що С. був засуджений вироком суду від 21.05.2004 р. за ч. 2 ст. 185 КК на 3 роки обмеження волі й на підставі ст. 75 КК був звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. У цьому разі, ураховуючи, що С. учинив нові злочини у період іспитового строку, суд мав застосувати ст. 71 КК, проте не зробив цього, а безпідставно зазначив, що вирок має виконуватися самостійно[225].

1б) Суди застосовують правила призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) між другим