В. М. Білоконьов - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Науково-методичний посібник містить аналіз сучасної судової практики про призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків. Адресований в першу чергу суддям, працівникам прокуратури, адвокатам, а також всім юристам та студентам юридичних факультетів які цікавляться питаннями призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків.

Про виникаючі труднощі і неправильне застосування правил призначення покарання за сукупністю злочинів і вироків суддями місцевих судів Запорізької області свідчить той факт, що друге місце з причин змін чи скасування вироків (після невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі винного) займає саме помилкове призначення покарання засудженим по цим підставам.

Про це свідчить і практика Верховного Суду України, яка була опублікована в період 2001–2009 рр. у Вісниках і в Рішеннях Верховного Суду України, а також в інших джерелах, зокрема у Кримінальному судочинстві (судова практика у кримінальних справах).

Верховний Суд України навів десятки рішень судів різних інстанцій, коли останні припускалися помилок, зокрема при відмежуванні призначення покарання за сукупністю злочинів від сукупності вироків, при обчисленні розміру невідбутої частини покарання за попереднім вироком, при складанні покарань, а також неправильно визначали як розмір так і вид остаточного покарання.

Даний науково-методичний посібник підготовлений на основі аналізу чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, судових помилок, а також на підставі рекомендацій наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” (далі постанова Пленуму)[1]. Теоретичною основою посібника, є насамперед праці відомих харківських вчених М.І. Бажанова[2], І.О. Зінченко та В.І. Тютюгіна[3].

Метою даного посібника є насамперед надання юридичної та методичної допомоги суддям місцевих судів при призначенні покарання за сукупністю злочинів та вироків, що, на наш погляд, дозволить зменшити кількість їх помилок при застосуванні ст. ст. 70–73 КК України (далі КК).

При цьому звертаємо увагу суддів на те, що даний посібник ні є «істиною в останній інстанції», а є тільки тим «помічником» який дозволить суддям приймати законні і обґрунтовані рішення при призначенні покарання за сукупністю злочинів та вироків, усвідомлюючи всі труднощі та проблеми, які існують в теорії кримінального права та судової практиці по цим питанням.

Ми усвідомлюємо, що не розглянули (та і не могли розглянути) всі спірні питання, які виникають в судовій практиці при призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків. Тому просимо всіх суддів місцевих судів Запорізької області направляти на адресу апеляційного суду Запорізької області: 69000 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162, судді Білоконеву В.М. або за телефоном 8 (612) 289-45-27 питання, що виникають у них при призначенні покарання на підставі ст. ст. 70 та 71 КК по конкретним кримінальним справам, щоб вони могли бути враховані при перевиданні в майбутньому даного посібника.

Дана методична допомога відновлює раніше існуючу позитивну традицію видання «Бібліотечка судді», а тому і рекомендована в першу чергу суддям місцевих суддів. Разом з тим, вона може бути корисною як працівникам прокуратури, які підтримують державне обвинувачення в судах, так і адвокатам, які захищають інтереси підсудних, а також всім юристам, студентам юридичних факультетів які цікавляться питаннями призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків.

Системний аналіз змісту статей 70–72 КК свідчить, що передбачені в них правила можуть бути розподілені на три групи.

Перша з них регламентує порядок призначення покарання за сукупністю злочинів, тобто у випадках, коли особа вчиняє декілька злочинів, за жоден з яких її ще не було засуджено (ст. 70 КК).

Друга встановлює порядок призначення покарання за сукупністю вироків, тобто у разі вчинення особою нового злочину після засудження за попереднім вироком, але до повного відбуття призначеного ним покарання (ст. 71 КК).

Нарешті, до третьої групи належать правила, сформульовані в ст. 72 КК, які мають, так би мовити, універсальний характер, бо застосовуються судом при призначенні покарання за сукупністю як злочинів (ст. 70 КК), так і вироків (ст. 71 КК)[4].

Розглянемо першу групу правил призначення покарання за сукупністю злочинів. Сукупність злочинів є одним із видів множинності злочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини Кримінального Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

Приклад: Вироком суду від 07.05.2004 р. Г. був засуджений за ч. 1 ст. 296 КК на 6 місяців арешту, за ст. 94 КК 1960 р. на 10 років позбавлення волі. За сукупністю злочинів Г. було призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі. Г. було визнано винним у скоєні хуліганства, яке він вчинив 04.02.1999 р. та вбивстві, яке він вчинив 26.04.2001 р… Ухвалою апеляційного суду від 19.08.2004 р. вирок був залишений без змін. Верховний Суд України, скасовуючи посилання на ст. 70 КК, відзначив, що апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 49 КК і ч. 2 ст. 11-1 КПК, повинен був за ч. 1 ст. 296 КК звільнити засудженого від кримінальної відповідальності і закрити справу, оскільки з урахуванням учинення засудженим 26.04.2001 р. нового злочину (умисного вбивства) строк давності за ч. 1 ст. 296 КК, якій належить до злочинів невеликої тяжкості, закінчився 26.04.2004 р.