Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя

Що чека коханого свого. І всю ніч він буде так співати, Бо в весняну пору не до сну, Щоб колись, хто любить, міг згадати Дивовижну ніч цю весняну. «Ніч світла і якась казкова…»
Ніч світла і якась казкова… Хоча й не світять ліхтарі, Та місяця великий човен Пливе по небу угорі. Серед зіркового намиста Шукає нові береги І заливає сяйвом чистим Все, наче повінь, навкруги. Далеко він від цього світу, Тому й не може зрозуміть, Як можуть люди в ньому жити І так страшенно не любить. «Сумують нині буки і ялиці…»
Сумують нині буки і ялиці, Бо сніг прийшов сьогодні і в Карпати. А сніг є сніг, і, власне, без різниці, Чи він дрібненький йде, а чи лапатий. Й похмуре небо зависа низенько, Й вершини гір геть хмарами повито. Здається, знову десь зима близенько, Й стає від цього якось сумовито. «Іще дрімають сутінки в долині…»
Іще дрімають сутінки в долині, Та за горами сонечко встає, Й в високе небо, як і вчора, синє, Своє проміння золотаве ллє. Густе повітря чисте і прозоре. Здається, що потічок струменить. Лісів, ще голих, безкінечне море Пташиним співом зранечку дзвенить. Тутешній день, спокійний і неспішний, Ясним промінням в вікна загляда. Хай буде він для нас усіх успішним Й солодким, як з карпатських рік вода! «Карпатська ніч по-справжньому весняна…»
Карпатська ніч по-справжньому весняна…