Борис Григоріович Херсон - Сталіна не було, Борис Григоріович Херсон

Вона захоплено розповідала мені про те,

що на всеношній благословляли

не тільки Касперівською, але і Казанською.

Пізніше я дізнався від неї,

що Казанську ікону, цей Покров землі Руської,

як назвав її святий

Інокентій Борисов,

вкрав, розщепив та спалив

якийсь руський мужик,

дорогоцінний оклад продав,

а гроші пропив.

Я ще тоді подумав – добре, що це зробив

не юдей, а саме руський, й не дивно

що країна залишилася без Покрову, без захисту.

Галина Миколаївна…

Вона перша поцілувала мене

зі словами «Христос Воскрес!»,

коли дізналася, що я нарешті прийняв

святе хрещення.

Ми удвох з Жоржем читали над нею псалми вночі,

гортаючи сторінки старообрядницької рукописної книги

початку дев’ятнадцятого сторіччя,

чомусь ця деталь нам здавалася важливою.

*

Допоможіть, люди добрі,

новонароджений параліч, люди добрі!

*

Христос Воскрес, Оленко,

моя дорогоцінна навіжена кума.

Як-то ти попросила, щоб я

проводив тебе пізно ввечері,

по дорозі ми щось співали,

наскільки пам’ятається – «Дванадцять розбійників».

Потім ти запропонувала мені зайти до тебе.

І я зайшов до тебе, і увійшов в тебе,

і це був страшний гріх – сподобитися куми хрестової,

але з іншого боку, якщо згадати Гоголя,

«а кому яке діло, що кума з кумом сиділа»,

стає не так страшно.

І де ті роки? І де наш похресник?

Бог простить мені наш гріх,

як напевно вже пробачив тобі.

Адже це було тільки раз у житті,

всього лише раз.

♦ ♦ ♦

Всі вартові заснули на бойовому посту.

Земля тряслася, вони не повели й вусом.

Два янголи допомогли з гробу вийти Христу

і пішли уздовж Єрусалимських вулиць з Ісусом.

А вартові все спали – чи сила в хлопців не та?

ні поворухнутися, ні підняти повіки.

Якась важкість у м’язах. У роті якась в’язка гіркота.

А начебто хлопці здорові – не старі й не каліки.

А начебто – сильні воїни, озброєні до зубів,

шовки, золочені шоломи, бронзові обладунки.

Їм ще не доводилось нести варту біля гробів.

Здавалося б, легка служба, з мертвим – які стосунки?

Кінь на чотирьох та й то спотикається, ось і на них найшло —

сон на посту порушення військового статуту.

Де тіло стояло – там воно і лягло,

й спить, якби випило якусь чарівну отруту.

І зміна прийшла намагається їх розбудити,

Одного трясуть за груди, другого – пхають.

Відвалений камінь від гробу. Як воякам зрозуміти,

що Божого Сина тільки для Воскресіння і розпинають?

Кажуть, понині сплять і не можуть підняти голів,

лише на годину в році переривають тягар летаргії

крики «Христос воскрес», Великодній спів,

в ночі урочисті дзвони Божої літургії.

Втім, я не переконаний у правдивості своїх слів.

А якщо хто знає точно – нехай розповість, як вміє.

♦ ♦ ♦

Я не писав заяви «Прошу прийняти до лав»,

«Прошу дати путівку на відпочинок в Сочі,

Але пам’ятав, що Христос смертю смерть подолав

і це було вибухом світла посеред гефсиманської ночі.

Я пам’ятав, що Господь колись Содом попалив,

що жінка Лота за погляд перетворилася на каміння.

Я уявляв собі, як посеред олив

Благодать та Закон шукають порозуміння.

Я уявляв собі Храм, уявляв собі річку Кедрон.

Й велике місто святе на горі понад Кедроном.

Так, ще були брати, їх звали Мойсей та Арон.

Арон не заїкався, а тому розмовляв з фараоном.

Я ненавидів доповіді протягом п’яти годин.

Уникав демонстрацій та не ходив на збори.

Я був один, але знав те, що Бог Єдин,

і засипаючи чув високі янгольскі хори.

Я був дивний юнак. Як казав про мене парторг —

релігійна інтоксикація є найгірший рід божевілля.

Але парторг давно вже потрапив у морг,

а я старий та живий, хоч це потребує зусилля.

♦ ♦ ♦

якщо вже вмирати то на високій горі

в якому-небудь віддаленому грецькому монастирі

де пірамідою складені праведників черепа й

куди не знайти дороги хіба що козячий плай

висить над прірвою келія дивитися у вікно

трохи легше вночі, в імлу відкрите воно

тільки Бог і зорі шепочуться тихо зі мною

небесна безодня ближче безодні земної

чагарник корінням по каменю лізе й лізе кудись

такому ніхто не скаже небезпечно скоріш зупинись

зупинись зірвешся в похмуру прірву гріха

рослинки не вівці немає на них пастуха

нема на чагарник управи ні на терни ні на траву

Син Людський не має де прихилити главу

♦ ♦ ♦

статуетка Мадонни на кшталт середньовічної матрьошки

відкривається тіло спереду всередині маленький вівтар

різьблені ангели незграбні трошки

в центрі на троні в короні Небесний Цар

кажуть Мадонна і після пологів Дівою збереглася

що черево Її Господь сотворив більше небес

оскільки в Ній дозрівало Немовля у трьох іпостасях

Батько не родився не помер Син помер, а потім воскрес

А Дух Святий наповнює все природа Бога єдина

бо Бог є Трійця славу співаємо їй

і вічне Царство Духа Отця і Сина

вміщала Пречиста Діва в утробі Своїй

все як і раніше вода текуча а небеса бездонні

земля тверда і сяє Сонце Правди між хмар

в місцевім музеї розфарбована статуетка Мадонни

тіло-браму відкрито на престолі Небесний Цар

*

Якщо б Христос не воскрес, марна була б віра наша —

так написав апостол.

А я думаю, якщо б Христос не воскрес,

якби раптом відкрилася печера,