Катерина Федоровська - Спокута на Сліпій горі, Катерина Федоровська

Тож спокійно й без жалю був проведений ритуал. Відьомська душа Відани, матері Лагоди, спокійнісінько собі відлетіла у засвіти.

Повелитель темних сил отримав свою особисту темну відьму, молоду й потенційно сильну.

За сім років свого відьмування при Повелителю Лагода багато чого навчилася. Була надзвичайно вправною у зіллєварінні, тож саме їй і довірив це складне завдання її володар.

Ширилися чутки, що є біля Сліпої гори, у князівстві Підгір’я, дивний цвіт. Рослина, яка нібито не захищає від усілякої нечисті, а навпаки дає нечистій силі небувалу міць. І от саме із цієї невідомої квітки й мала Лагода зварити Повелителю зілля, щоб примножити його силу.

Звісно, ця робота була під силу лише їй. Але ж від супроводу відмовилася. Продумала свій шлях, проте не змогла передбачити розбійницького нападу. Хоча інтуїція у Лагоди була унікальна, відьомська.

І от нині, втомлено сидячи біля джерела й розчісуючи своє волосся, вона раптом щось відчула. Якусь небезпеку. Озирнулася швидко й побачила двох учорашніх розбійників у кущах.

Краєм ока помітила блискавичну стрілу, бо ж дивне дійство відбувалося. Молодший губатий розбійник зі світлою кучерявою чуприною уперіщив чимось твердим, мабуть, каменем другого, пошрамованого, й той завалився на розлогий кущ колючої малини.

Та зрадлива стріла, мабуть, мала б поцілити у шию, але збився приціл, і вона лише драпнула плече, розірвавши білу чоловічу сорочку. Але ж виступила кров. Ще й чомусь густою плямою розтікалася по руці, хоча ж не було там великої рани.

Лагода встала різко, потім похитнулася. До неї підбіг кучерявий розбійник.

– Ти як? Вістря стріли змочене отрутою. Треба щось робити! Швидко! – Підхопив Лагоду під руку.

– Торба моя там, – прошепотіла Лагода, бо відчувала, що втрачає свідомість, що паморочиться в голові. – Синя пляшечка…Протиотрута…

Лукаш обережно поклав Лагоду на холодний камінь. Сам же метнувся туди, куди показувала відьма. Протрусивши торбу, парубок знайшов синю пляшечку. Поки відкорковував, поки знову все затрусив у торбу назад. Поглянув на свою красуню, але відьма вже знепритомніла. І лише кров все дужче розтікалася на білій сорочці.