Лана Рей - Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей

6 Кирило

Сьогоднішні уроки, нарешті, закінчились. Ми з Назаром зібралися піти у боулінг.

Щойно ми вийшли зі школи, як я помітив солодку парочку.

Глівінський гордо йшов, тримаючись за руки із Гордієнко. Підозрюю, що всі наші шкільні ботани йому заздрять. Таку дівчину відхопив. Я досі не розумію, як йому це вдалося.

Від побаченої картини мене аж перекосило. Ну, як вона може зустрічатись із цією енциклопедією на ніжках?

Моя багата уява дуже невчасно підсунула мені яскраві картинки, де ці двоє обіймаються та цілуються.

Від такого видовища я ледь не вилаявся в голос, бо подумки лаявся вже давно.

- Ревнуєш? - Сміючить, поцікавився Назар.

- Чого б це? Аліса не давала мені приводів для ревнощів.

- А я зовсім не її мав на увазі, а он ту тендітну красуню, що йде попереду разом зі своїм чотириоким Ромео.

- Скільки раз тобі повторювати про те, що Гордієнко мене не цікавить.

- Хоча б собі не бреши, Кире. Я ж бачу, як ти реагуєш на неї. Щойно побачив цих двох разом, у тебе відразу руки в кулаки стислись. А на уроках? Увесь час голова у її бік повернута. Я вже навіть почав хвилюватись, що ти скрутиш собі шию.

- Йди до біса, Назаре!

- Я то піду. Мені не важко. Але ти без мене пропадеш, як руда миша. До речі, сьогодні я випадково почув, як Кіра розмовляла по телефону і дізнався дещо цікавеньке. У вечері вона піде на роботу у секонд - хенд "Євростиль" і працюватиме там аж до сьомої години вечора. Особисто мені здається, що такій тендітній дівчині небезпечно вечорами ходити самій. А ти, як думаєш, Кире?

- У Гордієнко є кому за неї хвилюватись.

- Глівінський  цілодобово гризе твердий граніт науки. Через його численних репетиторів, вони з Кірою в будні дні майже не бачаться поза школою.

- І звідки ти  все це знаєш, Назаре?

- Розвідка донесла.

- Що це за робота така у Гордієнко? Чим можна займатись у вечері в магазині секонд-хенду?

- Не знаю, але ти, друже, можеш у неї запитати, коли "випадково" зустрінеш сьогодні. Гугл Мепс тобі в поміч.

- Не збираюсь я її зустрічати.

- Роби, як знаєш. Я розповів тобі про хорошу можливість побачитись з Гордієнко, а тобі вирішувати, чи варто нею скористатись.

У кегельбані мені сьогодні щастило, як ніколи раніше. 

Замість кеглів я уявляв пику Глівінського, тому жодного разу не схибив.

Прийшовши додому, я прийняв душ і поїв. А потім я сидів, витріщаючись на фото Кіри. Кляте дівчисько!

Через неї я геть втратив спокій, а їй хоч би що. Ходить, милується зі своїм чотириоким пуголовком.

 Чим ближче стрілка годинника наближалсь до сьомої вечора, тим швидше калатало моє серце.

Піти і побачитись з Кірою, побути з нею на одинці? Що я їй скажу? Схоже, я геть здурів, якщо думаю про це.

Треба піти трохи прогулятись і провітрити голову.

Ноги самі понесли мене до метро і через пів години я вже був біля двоповерхового магазину секонд - хенду "Євростиль".

Я сам не розумів, що тут роблю. Стою і чекаю на дівчину, яка точно не зрадіє, коли мене тут побачить.

Почуваюсь наче повний бовдур. Навіщо я сюди припхався?

Це все Назар винен. Треба було йому плескати своїм дурним язиком? А я теж добрий. Розвісив вуха і тепер топчуся тут, як справжній блазень.

Двері магазину відчинилися і з нього почали виходити дівчата. У них у всіх в руках були чималі пакети. Дівчата весело сміялись.

Я впізнав дзвінкий сміх Гордієнко. Принаймні Назар не помилився.

Дівчата попрощаись і почали розходитись. Кіра залишилась сама і поспішила до метро. 

  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍