Анна Нікош - Центр мого всесвіту., Анна Нікош

— Стасику , ти чого так задоволено шкіришся ? Наче виграв в лотерею , - запитав у Стаса брат. 

А задоволений хлопець , як не старався , не міг приховати щасливої посмішки на обличчі. Його кохана Полька віддалася йому , подарувала свою невинність , не жалілася на біль і вимагала повтору. Не дівчина ,  а мрія ! Він весь час прокручував в голові кожен момент , кожен епізод їх постільних утіх . Вона подарувала йому не тільки цноту , а й щастя. 
 

— Таки виграв , - відповів Сергію  і рушив до своєї кімнати. 

— Дала тобі , наша неприступна принцеса Несміянна ? - прилетіло йому в спину.

— Не твого розуму справа , ще раз скажеш про неї хоч слово - розтовчу пику. 

— Не забувай , в нашій сімʼї я - боксер , а ти - медик , - глузливо відповів брат.
— Натовкти тобі морду сил вистачить. 
— Не думав  я ,  що між нами стане якась дівка , - продовжував Сергій.

— Думати не твоя прерогатива. Не напружуйся. І вона не якась дівка , я її кохаю. І колись ми одружимось.
 

Їхню розмову перервала мама , що прийшла з роботи. 
 

— Хлопці , нікуди не розбігайтеся. Через годину будемо вечеряти. Сергію , винеси сміття. Стасе , тобі прийшла вже відповідь щодо проходження інтернатури ? 
— Вчора не було. Сьогодні ще не перевіряв , хвилину. 
— Доньці Ольги Петрівни вже прийшов лист. Вона проходитиме інтернатуру десь в Богом забутому селі на Полтавщині. Цікаво , куди тебе пошлють. 
 

Серце  Станіслава пропустило удар. Він відчував , що пошлють його далеко , десь набагато далі , ніж Полтавщина. А Поля ? Як же його Поля ? А він як без неї ? Два роки інтернатури , навряд вона погодиться почекати поки він повернеться і навряд захоче мати стосунки на відстані. 
Вперше хлопець з острахом перевіряв поштову скриньку . Серце пропускало удари , руки тремтіли від хвилювання , а на душі шкребли коти від недобрих передчуттів. 
 

— Мукачево , - тільки і  зміг прочитати він . 
 

Вона не дочекається.