Анна Нікош - Людині потрібна людина…, Анна Нікош

Я лише хотіла жити своє довбане одноманітне життя… Поки коханка чоловіка не переступила межу недозволеного і не почала мені погрожувати. Ну, що ж, сучко, дивись як мені страшно!

Передмова.

Мене звати Юлька , мені тридцять сім років. Мій чоловік Роман на девʼять років  за мене старший і в нас вже  є двійко діток.

Свою половинку я обожнюю і дуже поважаю. А він мені «ноги миє і воду п’є». Разом ми пройшли непростий життєвий шлях. 

Нині ж я  живу як в Бога за пазухою . І, сподіваюсь, мій чоловік також відчуває себе щасливою і коханою людиною. 

Але так було не завжди… Кожен з нас мав дещо усвідомити, дещо вкрай важливе, щоб стати дійсно щасливою сімʼєю .

Для сімейного  щастя мало дихати одним повітрям, спати в одному ліжку і їсти за одним столом. Близькість - це більше, ніж спільне життя, більше, ніж інтим, більше, ніж штамп у паспорті.

Ви повинні говорити один з одним. 

Ви повинні чути одне одного.

Не просто слухати, а саме - чути!

Ви повинні відчувати один одного, повинні розуміти. Усі інші сценарії приречені на провал.

 

 

Наша історія щаслива. Але за сімнадцять років спільного життя чого тільки з нами не трапилось…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍