Андрій Верхола - Принцеса трьох світів, Андрій Верхола

4 червня. 
Печера Доргарри.

Лишень фантом розвіявся, і свідомості двох блондинок опинилися в рідних тілах, Катріна не витримала:

- Розповідайте. Що там?

Віррая сіла на кам'яній підлозі:

- Все значно гірше, ніж ми уявляли. Принцесу тримають у підвалі. Там же тримають усіх послів, і цілителів, що прийшли до імператора. Палац охоронять надійно. Проникнути туди не наробивши зайвого гамору, неможливо. А якщо ми прийдемо офіційно - опинимося в підземелях.

- А навіщо заново вигадувати меч? - Промовила Катріна. - Зробимо, як робили це у Воледарі. Контракт на доставку вухастої принцеси додому ніхто не відміняв.

- У Воледарі був простий візит ввічливості. Ніяких зобов'язань, ніяких претензій. Тут таке не пройде. Не той рівень. Що ми їм скажемо? Якого мракобіса ми приперлися в палац імператора?

- Пошук дороги до Едеррона. - Втрутилася в розмову дівчат дракона. - Саме в бібліотеці палацу зберігається інформація про наш рідний світ.

- Що ж, як потрапити в палац, ми розібралися. А що далі? - Запитала Аліель.

- А далі моя робота. - Відповіла Віррая. - Ваша задача, відволікти увагу від мене, щоб я змогла накласти на себе два аркани: двійника і тінь. - Поглянувши на Катріну, яка вже відкрила рот, щоб задати питання, блондинка поспішила пояснити: - Двійник створить мою точну нематеріальну копію. Головне, щоб ніхто не заговорив з двійником, або не торкнувся його. А тінь дозволить мені стати невидимою в межах тіні. Тобто, на сонці мене побачать, а в тіні - ні. У мене буде пів години, щоб зробити задумане. В той час ви двоє повині потрапити в підземелля, звільнити принцесу і, якщо я не зможу вилікувати імператора, відвезти її в Гарон, до короля Лена.

- А ти?

- Кать, не забувай, що я вищий маг, і зможу вибратися з палацу. Я вас наздожену.

Тіррай. Палац імператора.

- Лорде-протекторе, до нас гості.

Артур дю Валь неохотно відірвався від своєї справи, поїдання надзвичайно смачного сніданку, коли в кімнату зайшов гвардієць.

- Хто цього разу? Чергові посли, чи чарговий шарлатан-цілитель?

- Ні, цього разу це незвичайні гості. Двоє мисливців і ельфійська принцеса.

- А їх сюди яким вітром занесло?

- Вони кажуть що їм потрібно відвідати імператорську бібліотеку.

- Гаразд, - промовив Артур. - ти зацікавив мене. Я скоро вийду до них...

***

В палаці їх зустріли більш ніж прохолодно. Поцікавилися метою візиту, і залишили самих в невеличкому коридорчику, чого й хотіли дівчата.

Лишень гвардієць зник за важкими дверима Віррая створила свого двійника, що став з правого боку від Алієль, зліва стояла Катріна, і розчинилася в тінях палацу...

***

Артур некваплячись увійшов у яскравоосвітлений денним сонцем тронний зал. Сів на престол і, лише після цього герольд голосно промовив:

- Її світлість, приснеса ельфійького народу Едерону Алієль Феанор з супроводом.

Двері відчинилися і в залу увійшло троє дівчат, одягнених у чорний одяг мисливців. Одна з них була брюнеткою, хоч і красивою, та звичайною. Ельфійку теж було не важко впізнати через гострі вуха. А от друга блондинка зацікавила Артура. Було в цій дівчині щось неправильне: гострі міцні ікла, що були добре видні, коли дівчина всміхалася... і головне - фіолетові очі.

Артур дочекався коли дівчата підійдуть ближче до трону.

- Хто ви? - грізно запитав протектор.

Замість відповіді Катріна викликала книгу мисливців, і подала її чоловікові, що займав імператорський престол.

Артур поглянув на книгу, переконався що перед ним справді ці дівчата. Подивився на їхні вкрай низькі магічні показники. Повернув крнигу Катріні, посміхнувся і, тепер, вже доброзичливо, промовив:

- Яка потреба привела вас в імперію Вальдан?

- У нас контракт на супроводження принцеси Аліель в Едерон. Лише в імператорській бібліотеці Вальдану залишилася інформація про цей закритий світ.

Доки Катріна говорила Артур підвівся з трону, підійшов до дівчат, встав навпроти двійника Вірраї.

- Що ж, я не бачу в цьому проблеми. Лишень дайте відповідь на одне запитання. Ваші очі... - Артур спробував узяти дівчину за руку, та його рука пройшла крізь примару. - Що за... Охорона!

Не гаючи часу Катріна вихопила прихований кинжал, схопила Артура. Приклала лезо до шиї самозванця.

Охорона зупинилася.

Аліель дістала з кишені Катріни магофан. Набрала номер. Дочекалася виклику.

- Віррая, ти де, у нас проблеми. Нас розкусили...

***

Знайти кімнату, де лежав помираючий імператор було не важко, завдяки тій інформації, що вночі роздобув фантом. Охорона могла створити проблеми, тому, Віррая використала сонні чари, і лише потім, знявши з себе аркан тіні, зайшла до кімнату.

В кімнаті було досить темно. Імператор Крістіан лежав на ліжку. Його дихання було лель відчутнє. Поряд з імператором сиділа якась жінка. З її очей котилися сльози.

Помітивши незнайомку жінка здригнулася.

- Хто ви?

- Я прийшла допомогти. Нас прислав сюди король Лен ІІІ Мудрий.

- Ви вилікуєте Крістіана? Артур сказав, що це неможливо...

- Все можна виправити, крім смерті. Ви чули колись про аркан благословення? Це аркан вищої цілительської магії. У мене немає часу розбиратися, що з імператором. Благословення вилікує все. Окрім смерті.

- То ви...

- Так, я вищий маг...

На те щоб вилікувати імператора, багато часу не знадобилося, зате знадобилося багато сил та енергії, і вже за кілька хвилин, Крістіан, що тепер виглядав не старше тридцяти років, зміг встати з ліжка, а Віррая, безсило сіла на підлогу, і притулилася спиною до стіни.

Імператор здивовано дивився на свою дружину, не розуміючи, що відбувається навколо. Імператриця дивилася нв свого коханого чоловіка...

Про юну відьму, яка й була причиною цього дива усі забули.

До реальності їх повернув звук виклику магофону. Вірая дістала його з кишені, прийняла виклик:

- Віррая, ти де, у нас проблеми. Нас розкусили. - Почувся жіночий голос з магофона.