Андрій Верхола - Принцеса трьох світів, Андрій Верхола

3 червня. Тіррас, столиця Вальданської імперії.

Столиця імперії вражала своєю архітектурою та розмірами. Порівняно з Тіррасом, Орд, столиця Гаррону, виглядав провінційним містечком. Величезні будинки, що, швидше, нагадували палаци з неймовірнокрасивою архітектурою, широкі вулиці і величезні площі. Та саме головне - поряд з людьми по вулицях столиці мирно ходили крилаті дракони.

Дівчата крутили головами, намагаючись розгледіти якомога більше. З роздумів їх вивів несподіваний рев дракона. Обернувшись мисливці помітили, що на них женеться невеличкий червоний дракончик, розміром з бойового коня. Прохожі, з переляку, розбігалися хто куди. Дракон збив Вірраю з ніг, підім'яв під себе, і став її облизувати.

Перелякана Аліель стояла в ступорі, не знаючи, що їй робити. З давніх легенд Едерону вона знала про кровожерливих, підступних монстрів - драконів. На їх щастя, останнього дракона Едерона було знищено задовго до її народження... Катріна з інтересом розглядала дракончика.

- Вірркар, що за манери? - Почувся гнівний рик. Неполік дракончика стояла велитенька червона дракона. Дракончик відпустив Вірраю, і понурив голову.

- Пробачте, тітко Вірро, я дуже сильно зрадів, коли побачив вас. - Прогарчав дракончик.

Блондинка встала з землі, лагідно погладила дракончика по голові.

- Привіт малий, я теж рада тебе бачити.

- Але ж і вимахам ти, - промовила Катріна, підходячи до дракончика, - привіт, мракобіс.

Велетенська дракона поклонилася мисливцям, прогарчала:

- Пробачте, минулого разу я так і не представилася. Мене звуть Доргарра. А це мій син Вірркар.

- Нас двох ви вже знаєте, - відповіла Віррая, - а це моя учениця принцеса Едерону Аліель.

- Едеррону? - Перепитала Доргарра. - Цікаво, звідки ви знаєте про цей світ, і як їхня принцесса опинилася тут?

- Опинилася вона тут випадково. - Відповіла Катріна. - Трохи більше місяця тому, в нашому світі сталася ядерно-магічна катастрофа. Одні, не зовсім мудрі люди, підірвали ядерний реактор на Інферонському джерелі. Велетенський викид магоенергеї призвів до того, що тканина світу стала розповзатися. Утворювалися спонтанні розриви, от в один з таких розривів і затягнуло нашу вуханьку. А ви звідки знаєте про їхній світ?

- Серед драконів Вальдану, збереглися легенди про наш дім, світ, де ми колись жили. Згідно легенд, той світ називався Едеррон. Ми жили там разом із ельфами. Жили мирно, доки ельфи не почали проти нас війну. Дракони сильні, але ельфів було значно більше. Ми програвали. Ті дракони, що вижили у страшній бійні покинули Едеррон, навіки запечатавши його. Тепер потрапити в цей світ ззовні, або покинути його - неможливо.

- Дивно, - Відповіла драконші Аліель. - Серед мого народу теж збереглася подібна легенда: дракони обманом і підступом заманили нашого правителя, великого Феанора у пастку, і вбили, а потім напали на Золотий ліс, спаливши його вщент. Нам нічого не залишилося, як атакувати у відповідь. Усі дракони були винищені, а в ході бою, сильне магічне перевантаження, відрізало Едерон він інших світів. Усі старі переходи зникли, а нові так і не з'явилися.

- Це все справи минулого. - Відповіла Віррая. - Минуле потрібно пам'ятати, а не жити ним. Принаймні, тепер ми знаємо як глядіти твій світ. Доргарро, ти ж допоможеш нам знайти втрачений портал?

- Ти гадаєш, що зможеш відновити шлях в Едеррон?

- Шлях? Ні. Відновити повністю зруйнований перехід не можуть навіть вищі маги. Це мені не під силу. А от відкрити невеличку стежку, зробити разовий прокол реальності по старій траекторії, цілком можливо. Сподіваюсь, Доргарра покаже нам місце де колись був портал?

- Покажу. - Відповіла дракона. - Але ж ви сюди прибули не тільки тому що шукаєте шлях в Едеррон?

- Ми сюди прибули зовсім з іншого питання. - Чесно відповіла Віррая. - Нам потрібно потрапити до імператора дю Валь.

- Це буде складно. Ходімо кудись в спокійне місце, там поговоримо.

***

Дракона відвела мисливців у свій дім, збудований у одній з печер у скелях, неподалік столиці. Хазяїн дому, велетенський чорний дракон на ім'я Ротхгарр, дізнавшись, хто прийшов до них, особисто відправився на полювання, щоб пригостити дорогих гостей своєю коронною стравою: запеченим у власному полум'ї диким биком.

Доки чорного дракона не було, Доргарра розповіла мисливцям, по справи в імперії:

- Все значно гірше ніж ви гадали. Крістіан важко хворий, і з дня на день має померти. Принцеса, яка, щодня, виходила на вулиці Тіррасу, цікавлячись проблемами простих людей, і намагаючись їх вирішити, живе в імператорському палаці як бранка. Брат імператора, Артур, оголосив себе протектором імперії, доки законна спадкоємиця престолу не одружиться. От тільки в якості чоловіка для принцеси він оголосив не принца Гаррона, як це було обговорено батьком Антуанети, а нікому не відомого графа з далекого, маловідомого світу. Можливо, Крістіан й зумів би виправити ситуацію, та всі цілителі, що прийшли до імператора, щоб зцілити його, так і не вийшли з палацу. Усі офіційні посли теж зникли. То ж, не раджу вам туди пхатися.

- Схоже, що, відкрито, нам туди й справді ліпше не лізти. Аль, ти ще не забула, як керувати фантомами?

- І де ти збираєшся знайти достатньо сильного духа?

- А чим тобі не подобається мій дух?

- Але ж... Ти впевнена?..

- Так, а тепер, обі заткнулися, і пояснили нам, баранам, що ви, такі мудрі і всесильні маги, знову задумали? - Грізно промовила Катріна.

- Кать, не хвилюйся. Нічого страшного...

- Ага, сестричко, знаю я твоє "нічого страшного", після такого, як правило, величезна територія стає непридатною для життя. Розповідай.

- Я ж кажу, що немає чого розповідати. Я відділю свій дух від тіла, і сходжу у розвідку в палац імператора.

- А вухаста тут до чого?

- Дух, це лише вмістилище свідомості, але не свідомість. Дух немає бажань, не має фізичного чи магічного втілення. Тому, він не може самостійно рухатися. Але, якщо сильного духа об'єднати зі свідомістю сильного мага, виникне нова, ефемерна сутність - фантом, яка буде мати властивості нежиті, але дозволить духу і його оператору діяти як розумна істота, і запам'ятовувати інформацію...