Тетяна Калинова - Полонянка бандита , Тетяна Калинова

     - Чоловік!  - сказав    таким   тоном  ,   наче    він    Бог .   Бісить!   Терпіти  цього   не    можу. -    І    поки    що    цього    достатньо.  - скептично   підіймаю   брови. 
     - І    що?   Те    що    в    тебе    там    виріс    зайвий ,   нікому    непотрібний    шматок    тіла ,   не    робить    тебе    ні   особливим ,   ні   господарем    цього    світу.  -  Що    я    несу?   Зовсім    здуріла.     Він    може    прихлопнути    мене    однією    своєю   рукою ,    наче     набридливу    муху.   Його    очі    спалахнули.   Що    це    означає ,   уявлення    не    маю .   Але    кутики    губ    здається    на    мить    смикнулись    вгору.   Він    зробив    крок    до   мене ,   а    я    відходжу.   Потрібно    з    цим    закінчувати. Невже    він    не    бачить    що    сталась    помилка.   Вирішую   допомогти   йому    якщо    в    нього    мізки    відмовили.

- Послухайте ,   ви   мабуть    мене    з    кимось   сплутали,    я    не    знаю    вас.   Бачу    вперше    в   житті.  - намагаюсь    достукатись    до   чоловіка  і  задкую   від   нього .   Та    він    не    слухає    мене.   Повільно    наче    хижак    наближається  до   мене   заганяючи    в   пастку .    Підходить    майже    впритул    і    гучно   втягує   повітря   біля   моєї    шиї.  
    - Мммм.   Ти    так    солодко   пахнеш   лялечко.  
    - Та   що    ти    собі    дозволяєш ? - намагаюсь   його   відштовхнути ,   та    він    притискає   мене    до    себе    міцніше. 
     - Я   мріяв    відчути   твій    запах ,   твою    шкіру   на    дотик ,   твій    смак.   Мріяв    що    будеш    моєю.
     - Ти    що    хворий?  - кричу   не    стримавшись.  -  Не    знаю    що    ти    приймаєш ,   та    видно    перебрав    з    дозою.   Відпусти   мене   придурок .   Я    тебе    вперше    бачу.  - Він   сильно   до    болю   стискає    мої    плечі.
    - Підбирай    слова  . - шипить   в   обличчя    і    дивиться    своїми    пекельно-чорними    очима   наче   пропалює   в   мені    діру.  Потім   дивиться    на   губи   і   стискає   щелепи. -   На    перший    раз    пробачаю .   Сподіваюсь    тобі    вистачить    мізків    не    перевіряти    що    буде    наступного   разу.  -   він   говорить    спокійно ,   але    так    тисне   своєю    енергетикою,   що    мабуть    якби   кричав  ,   було    б    не    так    страшно.
     - Що   ти    хочеш    від    мене? - запитую ,   а    тіло    вже    колотить    від    страху ,   тому    що    його    бажання    можна    прочитати    в    його    очах. 
      - Дивне   запитання. -   підіймає    брови . -  Тебе    хочу   лялечко.   І не    лише    тіло ,   але    й    душу   твою ,   мозок   і    серце.   А    я    завжди    отримую    те    що    хочу.   Та    для    початку    ти    просто    повечеряєш    зі    мною    і    ми    поговоримо.    Можеш    вважати   це    першим    побаченням.
     - А   якщо    я    відмовлюсь?  
     - Не    рекомендую    влаштовувати    бунт    лялечко.    В    тебе    немає    вибору  .   Ти    станеш    моєю ,   так   чи    інакше.   А    тепер   будь    хорошою    дівчинкою    і    перевдягнись ,   якщо    не    хочеш   щоб    я    трахнув    тебе    просто     зараз.   Бо    здається    ти    на    це    напрошуєшся.  - відпускає    мене    і    відходить.   -  Чекаю    на    тебе    внизу    в    вітальній .   В    тебе    десять    хвилин.    Якщо    не    спустишся -   піднімусь    я .  - після    цього    виходить    з    кімнати.