Тетяна Калинова - Полонянка бандита , Тетяна Калинова

        Жила    собі    принцеса    Лія ,  вона   була    доброю    і    красивою .  Та   якось    її   побачив    злий     дракон    і    зачинив    в    своєму    замку.    Принцесі    було   дуже  страшно .   Вона   не   знала   що  їй   робити .    Та    раптом    з'явився    принц   Емір.   Він   був   дуже   сильний,   сміливий   і   гарний.  - Емір   знов   грає    бровами  а  я   посміхаюсь.   -   Принц    врятував   принцесу    і    одружився   з   нею.   Вони   дуже    кохали    один   одного   і    в    них    з'явилась   чудова    донечка . - цілую   квіточку    в    щічку. 

       - І    вони    жили    довго    і    щасливо.  - продовжує    Емір   посміхаючись    і    викладає    шашлик    на  тарілку.  - Кінець. 

       - Не    кінець    татку .   Не    поспішай.    Коли    їх    донечка   трішки    підросла ,   принцеса   Лія    дізналась   що   вона    знов    вагітна   і   тепер   чекає    слушної    нагоди,    щоб    розповісти    про    це    принцу.  -  Емір    на    мить    завис ,   а   потім    підняв    нас    з    донечкою    на    руки  і   наче   збожеволів... Він   сміявся   вголос   і    раз    за   разом   цілував   то  мене ,  то  Єву    по    черзі.    Потім   опустив  на   ноги   і   притис   мене    до   себе.  

      - Крихітко ,  це   просто    чудо    якесь.   Я    тебе    обожнюю.   І    я   дуже...   Дуже   щасливий. 

       - Я    теж    Еміре.   Я  теж   дуже    щаслива.          

                                   ***

    Через   вісім   місяців    кохана   подарувала   мені   синочка .  Цього   разу   я   скинув   всі   справи   на  друзів   і   замісників   щоб   нічого   не   проґавити   і   вже   сам   віз   Лію    в    пологовий .   На  щастя   все    минуло   набагато   легше   ніж   з  Євою.   І   Лія   і    Артем   почуваються   добре.   В   пологовому   я   зустрів   Руслана ,   якому   дружина   щойно   теж   народила   сина .   Ми   вітали   один  одного   і   сміялись   згадуючи   минуле.   Потім   там   же   в   лікарні   розпили   пляшку   віскаря .   Ось  така   вона ,  доля .  Для   кожного  в  неї   свій   сценарій   і   своє   щастя.    За   своє  ж   я   дякую   Вищим   силам   щодня.   Тепер   в   мене   є  все    про  що  тільки   може  мріяти    чоловік .   

          Кінець!!!            

      Ох!  Не   знаю     як     ви,   а    я   навіть   сльозу    пустила.    Дуже   дякую   всім   за    підтримку    і     за   коментарі .   І   з    нетерпінням    чекаю    ваших   вражень   від    книги .  Відкрию    таємницю:  це    ще    не   кінець...   З   головними   героями   цієї   історії   ви   ще   зустрінетесь.  Я   планую    зробити   цикл.   А   от   про   кого   саме    будуть  ці   історії  дізнаєтесь   пізніше.   Зараз   пропоную   вам   більш легку ,  позитивну  і   веселу   книгу  під   назвою   "Карамелька"           

     Уривок:

    Вона    розвертається    і    йде    на    вихід.    А   я   слідкую   за    кожним   рухом,   за   кожним    кроком.   Та   що  з   нею   не   так  ?   Вперше   доводиться   добиватись  уваги   від   дівчини.   А    вона   наче    навмисне    мучить    мене,   поглядами   своїми ,   посмішками...   Ну   скільки    можна ???    Все !   Досить!    Підриваюсь    з    місця    і    наздогнавши   хапаю   її    за    руку.   Емма    різко    розвернулась    і    мало    не    впала.   Довелось   впіймати    за    талію    і   притиснути    до   себе.   Від    близькості   її    відразу   в   горлі   пустеля    і   збилось   дихання.   Запах   її   цей   карамельний    з    розуму   зводить.   Вона    що   купається   в    тій     карамелі  ,  чи   що ?   Емма    підіймає   до   мене    обличчя    і    я    знов    тону    в    цих    неймовірних    очах .   Здається    мої    бажання    читаються    на    моєму    обличчі    бо   я    почув   її   шепіт .

     - Не    треба ,   Тьома.  -  Її   "Тьома" ,   наче    струмом    по    венах...   І   це   все!   Витримка    полетіла   коту    під   хвіст.   Наче    зголоднілий    кидаюсь    на     її    губи   і   ловлю   зітхання   яке   з   них    зірвалось.   Наче    вона    теж    про   це    мріяла ,   цього    чекала.   Коли   ковзнув   язиком   до   солодкого   ротика  і   відчув   що   вона    відповідає    на   поцілунок... Ох   трясця !    Я   зрозумів   що    пропав   остаточно.   Безвісти.   Немає   мене .   Без    неї   немає. 

     - Що   ж   ти   зробила   зі   мною ,   дівчинко?   З   розуму    мене   звела.   Думаю   тільки   про   тебе.  - шепочу   наче    сп'янілий   і   притискаю   до    себе  .   Знов   цілую.  -  Яка   ж   ти    солодка  ,  Еммо.  -  вона    перервала   поцілунок   і   поклавши   руки   мені    на    груди   різко    відштовхнула. 

      - Не   треба!   - і   дивиться   злякано   своїми   очиськами . 

      - Чому?  Чому   ти   мене   відштовхуєш?   Я   ж   теж    тобі    подобаюсь.   Тепер    я    в    цьому    впевнений.    Давай   сходимо    кудись    ввечері.   Розважимось. 

       - Навіщо    вам    це? - знов   на    ви... -    Для    колекції?   Так    от,   мене    не    цікавлять    розваги ,   які    ви    можете    запропонувати.   А    те    що    потрібно    мені ,   ви  дати   не   зможете  .  - розвернулась    і    швидко   вийшла.   

      Ну    що    за    бісова    дівка?   Та   я    здається    вже    готовий    дати    тобі    все    що    завгодно.   Тільки    скажи    чого   саме    ти  хочеш?  

       Теж   цікава    парочка...   Сподіваюсь  на   вашу    підтримку   і   чекатиму   ваших    вражень.  Підписуйтесь    на   автора   якщо ви цього ще не    зробили,   попереду ще багато цікавих історій.    Щиро   дякую за   увагу.  

Кінець