Лада Астра - Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра

- Я знаю Роба з малечку, він ідеаліст і нудний як на мене, але на таке він точно не здатний. І я ж бачив, як він дивиться на свою Данні. Та вона увесь світ для нього. Що він тобі говорив, Ліна? Я знаю, що це не приємно згадувати, але він все таки мій брат і я маю в цьому розібратись.

- Він сказав, що довгий час відчуває до мене непереборний потяг. І я знаю, як він любить Данні, тому ніколи б не подумала про таке. Так, у нього до мене була не зрозуміла ненависть, але ж щоб таке, - зараз, коли я вже могла нормально думати, його слова і вчинки у тій кімнаті ну ніяк не сходились у мене з реальністю.

- Щось тут не так, - задумливо промовив Рон, намотуючи на палець мій локон.

- Там він ніби був зовсім іншим, якимось божевільним. Кричав, що я відьма і що приворожила його. Казав, що до ворожок ходив і вони сказали, що це не так. Бо я не відьма, Рон, ти ж точно бачиш це?

- Так, в тобі не має ніякої магії. Але така його поведінка дійсно схожа на приворот чи ще щось у цьому роді. Тільки кому це взагалі потрібно було?

- Точно не мені. Та я ніколи до нього нічого не відчувала. Слідувала плану баронесси і хотіла тоді королевою стати. Принц був лише як інструмент до цього. Що в баронесси, що в мене. А потім я вже просто боролася за виживання. 

- А в баронесси була магічна іскра, ти не знаєш? 

- Точно не знаю. Вона мені нічого не розповідала, але думаю, що не було. Тай її вже більше як два роки немає в живих. 

   І от сказала я це, а мені як грім серед ясного неба раптом згадались її останні слова: “ Нехай він не знає спокою. Ні вдень, ні вночі. Нехай ти станеш для нього прокляттям”

- Рон, - погукала я його стурбовано. - А чи можуть мати якусь силу передсмертні слова?

- Дивлячись ким вони сказані і в якому стані була людина. Але загалом так, вони діють. А що?

- Розумієш. Я тоді не надала великого значення словам моєї матері, а тепер от вони згадались мені. Та вона тоді всіх проклинала, і короля і королеву і принца Роберта, Даніеллу особливо. Та й мені прокльонів діставалося, що не виправдала її надії. І я тоді завжди зморена була, доводилося ще й за нею доглядати і слухати це все. То я зазвичай все мимо вух пропускала. Мріяла лише про сон і відпочинок, - пояснила я.

- Ліна, сонце, а які були останні слова баронесси? - напружено запитав Рональд.

- Щоб він не знав спокою, ні вдень, ні вночі. І щоб я стала для нього прокляттям.

      Рон тихенько пересадив мене на сидіння і постукав кучеру, зупиняючи карету. Він вийшов всього на хвилинку і потім ми рушили далі.

- Здається мені, у баронесси таки була магічна іскра, - сказав він, коли сів поруч зі мною.  - Це тоді все пояснює,  Ліна. Передсмертні прокляття це першородна магія, вона не залишає слідів на жертві. Тому ворожки і не бачили ніякого магічного впливу. Бо то був не приворот якийсь а передсмертний прокльон і якщо він був підкріплений іскрою, то діла наші погані,- дуже серйозно сказав Рон.

- Боже, я навіть і не подумала про це тоді, - шоковано сказала я, - І що ж, його не можна якось зняти?

- Першородну магію може зняти тільки той, хто її наклав. Нам потрібен хороший медіум або хоча б некромант, на крайній випадок. Є в мене один знайомий Медіум у королівстві, зараз ми якраз до нього їдемо, - промовив Рон, знову обіймаючи мене. 

    Ну звісно, я і не сумнівалася в цьому. В якого ж принца не має знайомих медіумів. При тому, що я навіть не знала, що вони досі існують. 

- Не хвилюйся мій ангел, ми обов'язково щось придумаємо. Знайдемо рішення в будь якому випадку. Головне що ми тепер розуміємо причину всього цього.

      Ми їхали, а я думала наскільки ж я була сліпою і глухою, що не звернула уваги на ті останні слова. І це ж виходить, що Роберт увесь цей час, самотужки боровся з таким прокляттям? То вже б хто хоч збожеволів.