Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

— Не було раніше у твого батька такого дару.

— Дякую. Скажіть, Джеймсе, хіба відібраний дар приживеться в іншого?

— Цілком. Є ритуали спеціальні для цього. Але це все заборонені методики.

— Угу.

— Навіщо ти цікавишся? — запитав капітан примружившись.

— Згадала справи, що ведуть хлопці. У частини загиблих магів вирвано тут частину тонких тіл, — вказала в район серця —  і більше нічого не зачеплено, в плані цінностей.

— Є чорний ринок, на якому торгують дарами і на якому темні особистості роблять замовлення на певний дар. У нашому світі закрили вихід і доступ на такий ринок років двісті тому. А деякі істоти банально харчуються магією, вона для них делікатес.

— Ага, знаю. Один такий хотів мене зжерти. Ледве втекла. Благо його інший нехороший відволік.

— З чортів? — запитав задумливо Джеймс, я кивнула. — У нас їх давно немає.

— У цьому світі щось зробили, що вони перестали тут з'являтися?

— Так. Довго пояснювати. Ти де будеш жити в основному?

— Не важко здогадатися, — хмикнув дядько. — Потрібно її якось убезпечити, а то зжеруть!

— Я поговорю з деким сьогодні, а потім, якщо отримаю згоду, відведеш мене і ще декого в той світ.

— Добре.

— Тільки для цього тобі доведеться затриматися. І можливо Маркуса запросити та Ігната.

Не встигла занудьгувати, повернувся капітан із двома незнайомими мені магами. Так не звично, що в цьому світі більшість біловолосі і рідко в кого пшеничний колір або в рудину. Подивилася на тих, хто прийшов без окулярів. Пораділа, що вони хоча б не в білому одягнені. Капітан, усміхнувшись, сказав:

— Довелося змусити їх переодягнутися. Тут теж є мода на білий одяг, благо тільки на верх.

— Я думав, ти жартуєш, що спадкоємиця роду Лінг жива, — сказав старший маг.

— Поки жива.

Капітан насупився.

— Я хіба не казала, що квартира, в якій я жила, до переїзду до Маркуса нагадувала прохідний двір для осіб бандитської зовнішності.

— Розкажи, як ти там жила, — сказав капітан і сів проти мене в кріслі.

Довелося сісти нормально, а то я майже лежала в ньому.

— З якого моменту?

— Із самого початку, це допоможе зрозуміти трохи світ.

Я і розповіла і про інтернат, і про те, як на мене люди реагують. Про те, що було після випуску. І про наше знайомство з Маркусом і Дімою. І про те, що бандити зацікавилися моєю незвичайною зовнішністю. І про ті вбивства, що бачила. По ходу розповіла, як розвивався дар, і я ховалася.

— Схованки, — протягнув задумливо капітан. — У твого батька теж була фішка зі схованками.

— У мене не це фішка, а параноя, — сказала тихо фиркнув. — Після переїзду відпустило. Хоча хтось примудрився пробратися навіть у їхній будинок. А вони запаху не виявили. Я помітила, бо дещо особисте зникло. Але тепер думаю, що це міг бути Ендрю.

— Що зникло? — запитав Джеймс.

Я почервоніла, сильно. Він усміхнувся і сказав.

— Фетиш не по його частині.

— Тоді хто?

— Чорти, могли дістати собі амулет для перенесення, — сказав маг, який прийшов із Джеймсом. — Тільки одна річ пропала? І досить особиста, твоя, — я зніяковіло кивнула, — Швидше за все, чорти тобою зацікавилися.

У мене мороз пробіг по шкірі. Дядько присів на підлокітник мого крісла.

— Ви допоможете?

— Спробуємо. Принаймні точно зможемо пояснити, як убезпечити житло від проникнення чортів.

— Ніро, збиралася теж піти, — сказала дядькові.

Він тільки кивнув.

— Сестричка вже зібрала сумку, ти доглянь там за нею. І не давай її в образу цьому Рою.

Роя вранці дядько додому відправив. По-перше, я не знала на скільки затримаюся, а по-друге, його роботу і замовлення ніхто не скасовував.

— Він нормальний хлопець.

— А ти хоч пробувала на побачення ходити чи відразу з Маркусом?

— Не одразу, тим паче Діма стежив за моральністю. Типу ти ще не повноліття, а ти занадто дорослий для неї. Типу образиш придушу. Тому на побачення походити встигла і сильно розчарувалася в хлопцях. Мені говорили, що я страшненька, і дещо інше. Загалом когось моя зовнішність відштовхує, хтось її вважає екзотичною. Мало хто нормально сприймає.

Капітан з магами посміхалися весело, їм я вже про Діму розповіла.

— Відчуваю в тебе це почуття власника ще увімкнеться, татку.

Дядько спочатку зніяковів, а потім обличчя стало зарозумілим.

— Зробіть обличчя простіше, а то хочеться його лопатою поправити.

Капітан голосно розсміявся зігнувшись навпіл. Дядько спочатку здивувався його реакції, а потім подивився на мене і теж усміхнувся.

— Ось так набагато краще. А то зарозумілість нікого не прикрашає.

Він мене міцно стиснув в обіймах, що я пискнула.

— Нормальна в тебе зовнішність. А колір очей ознака родового дару. В інших сім'ях теж трапляється незвичайний колір райдужки. Наприклад, червоний ознака вогню, зелений землі.

Ніра збігла сходами, а один зі слуг спустив її велику дорожню сумку.

— Я готова!

— Так, я не зрозумів ти в гості чи на зовсім?

Дівчина зніяковіла.

— Дядьку, повернутися вона завжди встигне. Чи вже входиш у роль батька доньки?

— Я з неї не виходив. За тобою тільки не додивився.

Відчула, як моє обличчя застигло маскою.

— Але мати тебе дуже любила, а брат... Ти не гнівайся на батька, він, звісно, був собі на умі, я його не виправдовую.

— Але він урятував мені життя, — сказала тихо. — Гаразд ми підемо. Ви вже знаєте, де будинок батьків Маркуса, у гості зможете зайти.

Підійшла до сумки Ніри й перенесла її на одну з гральних карт. Вручила дівчині.

— Не порви і не загуби.

А потім не прощаючись відкрила прохід через найближчі двері. Вийшли в кімнаті Ніри. Одразу витягла її сумку з малюнка і пішла до себе в кімнату.

— У відділок коли? — запитав Джеймс.

— Зараз візьму свої деякі речі. І я б переодяглася, можна?