Колектив авторів - Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

4. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки.

5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

1. Стаття 35 ЦК вводить в цивільне законодавство України нову правову конструкцію, яка отримала назву надання повної цивільної дієздатності особі, яка не досягла повноліття.

2. Особі, яка досягла шістнадцяти років та працює за трудовим договором або яка записана матір'ю (батьком) дитини, може бути надана повна цивільна дієздатність за її заявою до органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування за наявності письмової згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника приймає рішення про надання повної цивільної дієздатності. Таке рішення приймає виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (ст. 34 Закону «Про місцеве самоврядування» [112]).

3. Якщо батьки (усиновлювачі) чи піклувальник не дають згоди на надання повної дієздатності особі, яка досягла шістнадцяти років (за наявності умов, що зазначені в попередньому пункті коментаря), питання про надання повної дієздатності вирішується судом. Заяву до суду про надання повної дієздатності вправі подавати неповнолітня особа. Суд не може відмовити в прийнятті заяви, посилаючись на неповноліття заявника. Таке випливає із ч 2 ст. 29 і ст. 242 ЦПК [44].

4. Неповнолітня особа, якій виповнилось шістнадцять років, набуває повної дієздатності за умови реєстрації її як підприємця з моменту такої реєстрації. Але реєстрація такої особи як підприємця можлива за наявності згоди батьків (усиновлювачів), а за їх відсутності — піклувальника. Замість згоди цих осіб можливе одержання згоди органу опіки та піклування. Викладене стосується тільки реєстрації як підприємця фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років, і не поширюється на участь таких осіб у створенні та діяльності юридичних осіб. Щодо цих останніх відносин застосовується п. 3 ч. 1 ст. 32 ЦК.

5. Повна дієздатність, надана особам, зазначеним у ст. 35 ЦК, має зміст, тотожній змісту повної дієздатності осіб, які досягли вісімнадцяти років.

6. Наступне припинення трудового договору чи підприємницької діяльності не позбавляє особу повної дієздатності, одержаної в порядку, що встановлений ст. 35 ЦК.

7. У ст. 34 ЦК використовується термін «набуття» (повної цивільної дієздатності), а в ст. 35 ЦК — і термін «набуття» і термін «надання». Термін «надання» акцентує увагу на процесі надання, а термін «набуття» — на результаті цього процесу. Отже, термін «набуття» охоплює собою і випадки, коли особі надається повна цивільна дієздатність, і випадки, коли немає факту надання повної цивільної дієздатності.

1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

1. Відповідно до ст. 39 ЦК у разі нездатності фізичної особи внаслідок хронічного стійкого психічного розладу усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, вона може бути визнана недієздатною. Якщо ж психічний розлад не позбавляє особу здатності усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, але суттєво впливає на цю здатність, дієздатність особи може бути обмежена, як це передбачено ст. 36 ЦК.

2. Можливе також обмеження дієздатності осіб, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами. Сам по собі факт зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або токсичними речовинами не є достатньою підставою для визнання фізичної особи обмежено дієздатною. Визнання фізичної особи обмежено дієздатною можливе лише у тому випадку, якщо внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або токсичними речовинами фізична особа ставить себе, свою сім'ю або осіб, яких вона за законом повинна утримувати, в скрутне матеріальне становище. Поки ж сім'я знаходиться у заможному стані, підстав для визнання фізичної особи обмежено дієздатною немає. Сама по собі загроза матеріальному становищу фізичної особи, сім'ї, а також інших зазначених осіб, не є підставою для обмеження дієздатності.

3. Справи про визнання фізичних осіб обмежено дієздатними розглядаються судами у порядку окремого провадження. Такі справи порушуються за заявою членів сім'ї зазначених фізичних осіб, органів опіки і піклування, наркологічного або психіатричного закладу.

Заява подається до суду за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням лікувального закладу, в якому особа перебуває (ст. 236 ЦПК [44]). У заяві повинні бути викладені обставини, які підтверджують наявність підстав для обмеження дієздатності. У таких справах можливе проведення судово-психіатричної експертизи. Можливе і примусове направлення на таку експертизу за наявності умов, встановлених ст. 239 ЦПК.

4. У рішенні суду (його резолютивній частині) вирішується тільки питання про визнання фізичної особи обмежено дієздатною