Колектив авторів - Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

10. Суд може прийняти зазначене рішення за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування. Таке рішення може бути прийняте «за наявності достатніх підстав». Це формулювання не можна оцінити як досить визначене. Але ж воно встановлює певні межі для прийняття судом рішення на свій розсуд.

1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

1. Стаття 33 ЦК поширюється на осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦК позначаються як неповнолітні.

2. Якщо неповнолітня особа самостійно уклала договір у межах своєї неповної дієздатності, що визначена ч. 1 ст. 32 ЦК, вона особисто відповідає за невиконання цього договору.

3. Хоч у ст. 33 ЦК йдеться про цивільну відповідальність неповнолітніх осіб (у цій статті відповідно до термінології ст. 32 ЦК треба було зазначити, що вона регулює цивільну відповідальність осіб з неповною дієздатністю), в силу спеціальних правил ст. 34, 35 ЦК особи, які не досягли вісімнадцяти років та одержали повну цивільну дієздатність, особисто відповідають в разі невиконання договорів або завдання шкоди.

4. При тлумаченні положення другого речення ч. 2 ст. 33 ЦК слід враховувати контекст. Це дає можливість для висновку про те, що батьки несуть субсидіарну відповідальність тільки у випадках, передбачених ч. 2 ст. 33 ЦК, якщо вони відповідно до вимог закону дали згоду на вчинення правочину неповнолітньою особою, і не несуть таку відповідальність у випадках, передбачених ч. 1 ст. 33 ЦК. Із контексту ч. 2 ст. 33 ЦК також випливає, що під додатковою відповідальністю тут слід розуміти тільки відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих порушенням договору. Тому іншу відповідальність за порушення договору батьки не несуть. Це стосується неустойки, відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК. Оскільки в ч. 2 ст. 33 ЦК йдеться про відшкодування збитків, а не про відповідальність взагалі, із цього законодавчого положення не можна робити висновок від наступного правового явища (відповідальності) до попереднього (обов'язків, порушення яких є підставою відповідальності). Отже, ч. 2 ст. 33 ЦК не може бути підставою для пред'явлення до батьків вимоги про виконання в натурі зобов'язання, що виникло на підставі договору, укладеного неповнолітнім за згодою батьків (в тому числі і про примушення до виконання в натурі грошового зобов'язання).

5. Умовою субсидіарної відповідальності батьків (усиновлювачів), піклувальника є недостатність майна неповнолітньої особи. Слова «недостатність майна» слід тлумачити так же, як розуміються слова «недостатність майна» у ст. 67 Закону «Про виконавче провадження» [129]. Заробіток, пенсія, стипендія, інші доходи у цій статті розуміються як такі, що не беруться до уваги при визначенні наявності такої умови, як недостатність майна. Отже, наявність у неповнолітнього права на заробіток, пенсію, стипендію, інші періодичні доходи не перешкоджає субсидіарній відповідальності батьків (усиновлювачів), піклувальника за збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням неповнолітньою особою зобов'язання, що ґрунтується на договорі, укладеному цієї особою за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника.

1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

1. Повністю дієздатними є повнолітні фізичні особи, тобто такі, яким виповнилось вісімнадцять років. Якщо днем народження особи є, наприклад, 18 лютого 1984 р., то вона набуває повноліття 18 лютого 2002 р., і тільки з 19 лютого може здійснювати будь-які правочини, що не суперечать закону.

2. Якщо до досягнення вісімнадцяти років (відповідно до ч. 2 ст. 23 СК [39] за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам) особа укладає шлюб, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Набута в такий спосіб повна дієздатність зберігається і в тих випадках, коли шлюб розривається або визнається недійсним (крім випадків визнання шлюбу недійсним, оскільки він укладений за умов протиправної поведінки цієї особи).

1. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

2. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника,