Колектив авторів - Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

(чи про відмову задовольнити заяву про це). Питання про обсяг обмеження дієздатності судом вирішуватися не може, оскільки воно вирішене в ст. 37 ЦК.

5. Обмеження цивільної дієздатності можливе і стосовно неповнолітніх. Ця думка підтверджується ст. 236 ЦПК, де зазначається на «обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи».

Стаття 37. Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

3. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника.

Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

5. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

1. Особа, яка визнана обмежено дієздатною, вправі самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочини щодо розпоряджання майном, а також інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, обмежено дієздатні особи вправі укладати лише за згодою піклувальника.

Стаття, що коментується, передбачає обмеження не тільки права цієї категорії фізичних осіб вчиняти правочини щодо розпоряджання майном, але і їх права без згоди піклувальника одержувати доходи у цивільно-правових формах, а також у межах трудових, пенсійних та інших правовідносин і розпоряджатися ними. Вказівка у цій статті на обмеження права таких громадян одержувати заробітну плату, пенсію хоч і виходить за межі предмета цивільного права, але має юридичну силу, оскільки законодавець при формулюванні правових норм не пов'язаний науковими положеннями про систему права і навіть законодавчим визначенням кола суспільних відносин, що регулюються Цивільним кодексом, а перш за все керується практичними потребами у правовому врегулюванні відповідних суспільних відносин.

2. Одержання заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів, на які має право обмежено дієздатний, здійснюється піклувальником. Але піклувальник може письмово дозволити обмежено дієздатній особі самостійно отримувати всі або окремі доходи. Такий письмовий дозвіл має бути поданий за місцем виплати відповідних доходів.

3. Стаття, що коментується, не містить норм щодо форми, в якій повинна надаватися піклувальником згода на здійснення правочинів обмежено дієздатною особою. Тому в цьому випадку слід за аналогією використовувати правила ст. 32 ЦК про форму згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника на вчинення правочинів неповнолітніми (див. п. 7 коментаря до ст. 32 ЦК).

4. Обмежено дієздатній особі надається право оскаржити до органу опіки та піклування відмову піклувальника дати згоду на вчинення правочину. Але цей орган не може примусити піклувальника дати згоду. Не передбачено і надання органом опіки та піклування дозволу на вчинення правочину обмежено дієздатним, який би заміняв згоду піклувальника. Оскарження обмежено дієздатним відмови піклувальника до суду здійснюється в позовній формі. Особа, яка обмежена у дієздатності, має право звернутись до суду з позовом про визнання права на вчинення того чи іншого правочину.

5. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно несе відповідальність за невиконання будь-якого договору, в тому числі і укладеного зі згоди піклувальника, а також за заподіяну шкоду. Слід, однак, враховувати, що правочин, який вчинила обмежено дієздатна особа, може бути визнаний недійсним на підставі ст. 223 ЦК.

6. За загальним правилом, визнання фізичної особи обмежено дієздатною не припиняє правовідносин з її участю. Вона тільки позбавляється можливості самостійно здійснювати свої майнові та інші права (за винятком випадків, які охоплюються поняттям дрібних побутових правочинів). У передбачених законодавством випадках правовідносини за участю особи, визнаною судом обмежено дієздатною, припиняються (ст. 1008, 1044 ЦК). Можливе пред'явлення обмежено дієздатною особою за згодою піклувальника вимоги в суді про зміну чи припинення правовідносин, якщо їх збереження у зв'язку з визнанням особи обмежено дієздатною призводить до порушення прав цієї фізичної особи.

Стаття 38. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена

1. У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність.

2. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.

3. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.

4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

1. Підставою обмеження дієздатності є психічний розлад, що суттєво впливає на здатність особи усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними (ч. 1 ст. 36 ЦК). Підстава поновлення дієздатності, встановлена ч. 1 ст. 38 ЦК, відповідає підставі обмеження дієздатності. Тільки поновлення в повному обсязі здатності усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними є підставою для поновлення цивільної дієздатності особи, яка була