Естрела Асферіс - Несвідоме одруження, Естрела Асферіс

Кілька хвилин потому, розібравшись із кількома супротивниками, я почула, як Різ щось кричить. У гарячці бою я не особливо прислухалася, але до мене долетіли його слова про кохання.

Я і так була зла на нього і ситуацію, коли мені доводиться атакувати тих, з ким до цього цілком нормально спілкувалася. І коли я вслухалась у його слова, мій градус люті підвищився до межі.

Я, змінивши іпостась, накинулася на нього як словесно, так і фізично. Він намагався виправдовуватися, але я на власні очі бачила, чим він займався на нашому ліжку і з ким. Усвідомивши, що нерозумно витрачати сили на того, хто більше нічого для мене не значить, я послала його далеко й надовго, і залишила місце нещодавнього бою. Ері приєдналася до мене буквально за хвилину.

Незабаром ми дісталися до того даху, де залишилися мої речі, і я змогла одягнутися. Я лаялася, одягаючись, і Ері своїми словами трохи мене заспокоїла, вселивши надію, що не всі чоловіки такі, як мій колишній. Вона розповіла про кількох хлопців зі своєї Академії, з якими хотіла б познайомити. Натякнувши, що я можу вступити до її Академії, вона мене трохи розвеселила. Якби я хотіла туди вступати, то давно б це зробила. А так мені подобалося життя вільної мисливиці на пригоди, як я себе називала. І хоч не завжди все добре закінчувалося, але я поки що не хотіла все кидати. Так, трохи заспокоївшись, ми якийсь час переміщалися містом.

Коли прийшов час розставання, і вона, і я були цим засмучені, але простившись, вона попрямувала до воріт. Я ж, розвернувшись, вирушила назад.

Але не минуло й півхвилини, як Ері повернулася. Вона була надзвичайно схвильована. Запитавши в неї, що трапилося, я дізналася, що вона не зможе вийти через ці ворота, там вже перебувають її переслідувачі. Вона хотіла піти іншим шляхом, про який мало хто знав. Але якщо такий і був, мене в нього не посвячували. Утім, можна було декого запитати про такий вихід із міста. Про що я їй і сказала.

Ми не поспішаючи йшли вуличками, хоч моя інтуїція вже почала піднімати голову. Але я вперто не прискорювалася, вважаючи за краще знати відповіді на свої запитання. Чому Ері тікає замість того, щоб дати своїм переслідувачам відсіч? Чому не можна їх перекупити?

І я озвучила ці питання, на що отримала шокуючі відповіді, які зводилися до того, що нас переслідують не просто найманці, а дроу. Як пояснила мені Ері, це найнещадніші вбивці у світі. Після чого вона зізналася, що сама належить до цієї страшної раси. Так, така інформація може вивести з рівноваги кого завгодно. І я не стала винятком, вважаючи за краще якнайшвидше і якнайдалі забратися від небезпечних істот, що переслідують нас.

Ми вкотре бігли нічним містом. Я, як і Ері, була занурена у свої думки, майже нічого не помічаючи. Не знаю чому, але направляла нас Ері. Хоча до цього сама запитувала про секретний вихід із міста. Але можливо вона придумала якийсь свій вихід із ситуації, що склалася. Я слідувала за нею, поки ми не дісталися до міської стіни. Наше місто, для безпеки оточене високими стінами, було майже неприступною фортецею. Не те що б хтось хотів нас завоювати, але саме стіни міста приховували нас від буревіїв, негоди, і як не дивно, нечисті. Востаннє вона була тут років сто тому, після чого всі ознаки скупчень нечисті підлягали негайним зачисткам. Ніхто не хотів повторення ситуації, коли орди нечисті, змітаючи все на своєму шляху, рвуться до стін практично беззахисного міста. Тоді тільки високі стіни врятували городян. Вони змогли дочекатися підмоги. Я, звісно, не корінна мешканка цього міста, але чула різні лякалки від старожилів.

Отже, ми опинилися біля стіни. Я бачила, як вона вагалася перед тим, як почати розмову. Ця її нерішучість мене відразу насторожила. І коли вона поступово почала підводити мене до думки, що мені доведеться вирушити з нею, я зрозуміла, що похмуре передчуття, яке не полишало мене, не підвело. Я намагалася, як могла, наполягати на тому, щоб залишитися, але, врешті-решт, Ері переконала мене, що якщо залишуся, то наражу на смертельну небезпеку не лише себе, а й оточуючих. Наші переслідувачі, якщо відчули мій запах разом із запахом Ері, то вже не відстануть. Єдиний варіант - це якщо він перерветься. І як я зрозуміла, потрібно буде кілька разів скористатися порталом. Ну і ще для надійності бажано якось змінити свій запах. Але мені якось не подобалося, що Ері доведеться продовжити свою втечу, але вже без моєї допомоги.

Кілька хвилин ми обмірковували кожна своє, поки я не зрозуміла, що ми просто втрачаємо час. Коли я озвучила це Ері, вона ніяк не відреагувала, все ще перебуваючи у своїх думках. Якийсь час я намагалася її докликатися, і коли вона нарешті прийшла до тями, я запитала Ері про те, як ми будемо вибиратися.

У принципі, той варіант, який вона озвучила і здійснила, був досить простий і надійний. Я перша вирушила підійматися вгору мотузкою, зафіксованою нагорі гаком. Цей спосіб переміщення був мені відомий і не раз випробуваний, тому я досить швидко залізла нагору. Посмикав мотузку, я дала зрозуміти, що вже нагорі, і тепер справа за Ері. Вона опинилася нагорі так само швидко, як і я, що в принципі зрозуміло, з огляду на її тренування в Академії. Після того, як вона зібрала мотузку з гаком, склавши їх собі в рюкзак, ми зробили крок за межі міста. Причому в прямому сенсі, один крок, другий, і виявилося, що твердої поверхні в нас під ногами вже немає. Ми не падали, а плавно знижувалися, завдяки заклинанню левітації, накладеному на нас Ері. Для мене це було незвично, і якоюсь мірою неприємно, але я витримала.

Щойно ми опинилися на землі, я зітхнула з полегшенням і пішла за Ері. Ми якийсь час ішли вперед, поки не спрацювали мої інстинкти. Я всіма клітинками свого тіла відчула небезпеку, що насувається на нас. Не зволікаючи ні миті, я встала перед Ері, загороджуючи її собою. Я збиралася зустріти небезпеку віч-на-віч, як і годиться всім перевертням, і крикнула Ері, щоб вона тікала. Але виявилося, що те, що я сприйняла як загрозу, нею насправді не було. Моя подруга Мел подорожувала зі своїм улюбленцем, над яким захопила владу, точніше на ньому. І те, що як домашню улюбленицю вона використовувала гігантську анаконду, її анітрохи не бентежило. Зате мене збентежили ті обставини, за яких вона змогла взяти під контроль таку величезну тварину. І навіть не те, що вона викрала з-під носа у своїх супротивників такий цінний екземпляр, це у мене у зв'язку з моєю професією викликало тільки захоплення. Мене хвилювало те, що вона дозволила собі розслабитися і втратити пильність, знаючи про переслідування.