Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

Вісімсот тридцять сім кілометрів і чотири доби без сну.
Стільки коштує внутрішній спокій, у реальності, де я живу.
Стільки коштує нині змога завести на пів дня сім'ю,
Попри відстань, роботу та втому, попри виїзди й кляту війну.
Попри гени, хвороби та рани, попри ліки, уколи й саше.
По тринадцять годин на дорогу, й за щокою тримати драже.
Захлинатися чортовим димом. Між зупинок писати слова. 
Уявляєш? Від тебе до мене, пролягає на рейках війна.
Десь стікає залізом в чорнила, а з чорнил — на зап'ястя та в кров. 
І отрутою прямо до серця, щоб воно зупинилося знов.
Але те ще скажено б'ється, хоча й знає, що сенсу нема. 
Поки я ще малюю на шкірі, ті вагомі сталеві слова.
Поки я ще по ним воджу пальцем, коли хочу ввіткнутись в плече. 
Уявляєш? Від мене до тебе є мільярди простих речей.
Є мільйони пустих обіцянок та бажання забути усе.
Тисячі шансів вмерти від кулі, не побачивши навіть очей.
Сотні пляшок міцних напоїв і десятки сварок в пустоту. 
Які знову і знову спливають, через пам'ять, мій біль й гіркоту.
Одиниці серцевих скорочень, які майже забрали життя.
Кілька випадків реанімації, де я вмерла без тебе, сама.
І всього цього так багато, що немає тому навіть дна. 
Уявляєш? Від  тебе до мене, море слів, яким місця нема. 
Бо усіх їх старанно пише твоя чортова, клята війна.