Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
...а над нами лиш сонце і чорне тло.
Мені вкотре за вічність душу звело
Аж до щему, до болю, до плям у очах.
Бо тримаю тебе у забутих речах,
На старій фотокартці, в блокноті, у сні.
Я малюю тебе на брудному вікні,
На папері, у книжці, в футболці малій.
Ти єдиний той чортовий, сильний рушій,
Що був здатен пробратись під шкірою враз,
І сказати, що з часом все буде гаразд.
І сказати найбільшу у світі брехню,
Щоби потім забрати її на війну
Та залишитись сонцем палючим, п'янким.
Божевільно гарячим, та тільки чужим.
Поки я з кожним днем вигораю, димлю,
Безкінечно холодним морем стаю.
Перетворююсь просто на чорне тло,
Щоб безжалісне сонце так не пекло.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неонова, Юлія Богута», після закриття браузера.
