Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

"Неонова" — це збірка віршів про все те, від чого неможливо втекти: біль, війна, кохання, втома, література, хвороби. Про все те, чого ми не обираємо для себе, але співіснуємо з цим у новому світі. В суцільній темряві, де лише примарна надія на інакше життя світить неоном.

ЧОТИРИ П'ЯТЬ НУЛЬ | Збірка віршів часів АТО

Анотація:
«4.5.0» — це моя особиста ненависть до війни. Це моє бажання зупинити божевілля, котре вбиває живих людей. Це прагнення втонути на дні Маріанського жолобу, щоб не чути вибухи за вікном. Це моє особисте інтермецо до Майдану, АТО та війни. Це мій крик ревуна, який хоче знести того, хто кожен раз дає надію на спокій, але з часом віднімає її. 

Бо що б не сталося, з ким не сталося — на моєму фронті буде спокійно.

4.5.0 (ЧОТИРИ П'ЯТЬ НУЛЬ)
Чотири п'ять нуль. На моєму фронті спокійно.
Я жива. Я щаслива. Майже.
У душі моїй вітер зриває граційно
Кожну мить. І на серці тягарем зав'яже.
Я співатиму мовчки. Я пошепки плачу.
Я шукаю надію в серці. Ти воюєш — я зорі бачу.
І латаю в собі порожнечу.

Чотири п'ять нуль. На моєму фронті спокійно.
Ти живий. Я від цього радію.
Краплі неба вмирають на пальцях. Покійні.
Ми закохані в душі, на жаль безнадійно.
І зима вже розтала. Грудень місяць не діє.
Я хмелію від тебе. П'янію. Ти воюєш — а я шалію.
Кожна відстань як пневмонія.

Чотири п'ять нуль. На твоєму фронті спокійно.
Ти лежиш на холодній підлозі.
Ти вернутись додому не в змозі.
Обійняти мене по дорозі,
До батьків, що у вічній тривозі.
Я кохаю тебе усім серцем, чуєш?
Я кохаю тебе. Просто вір.
Просто вір, що мене відчуєш,
Кожним дотиком своїх вій.

І надія розтопить безжалісну кригу.
І надія у серці зупинить війну. І настане відлига.
Відлига у душах, де я потону.
І все буде спокійно. І все буде прекрасно.
І все буде так, як колись, до війни.
Ми усміхнені будем, не стане нещасних.
Просто знай, що люблю й обійми.

Чотири п'ять нуль. На нашому фронті спокійно.
Ми живі. Ми щасливі. Разом.
Лише попіл на дні гріє меланхолійно,
І стихійно виспівує джазом.
Та я знаю, що з часом, і це пройде..
Увесь біль, наче кров по тонкому лезі,
Але час навіть це зітре.
І війна теж колись пройде.
Ось чого моє серце жде.

451 ГРАДУС ЗА ФАРЕНГЕЙТОМ
Я відчуваю, як в кожен атом моєї душі засовують лезо,
Розігріте до чотириста п’ятдесят одного градуса за Фаренгейтом.
Вони пульсують кожну хвилину, доки я тут стою твереза:
Мовчу, наче чорний камінь без стуку в своєму серці. Я чекаю того моменту,
Коли ти сюди повернешся і ввіткнешся у стомлені плечі.
Та чую лиш мертвий біль, бо він роздирає мій спокій на ядра та електрони,
На атоми, кварки, протони, ефір, монополі, адрони та просто на порожнечу.
Тримаю в думках складні речі. Ні крику, ні віри, ні стону.
Міцніша за моно колону з титану чи навіть сталі. Тримаюсь сильніше дуба.
Тебе ж бо для мене так мало. Так мало, але так багато.
Неначе вогню задля страти того, хто в книжках живе. Й нехай палітурка груба,
Твої божевільні губи до тла спалять все живе. А може і мертве, як знати.
Ти градуси смерті моєї. Ось так тебе важко кохати.

LET IT BE (ХАЙ БУДЕ ТАК)
«And in my hour of darkness
She is standing right in front of me
Speaking words of wisdom, "Let it be"»
Beatles — Let it be

Хай буде так. Прийми своє життя.
Прийми негоду, біль і в серці рану.
Прийми свою не вічність, як буття.
Прийми, що у людей на тебе інші плани.

І не кричи, не плач, коли летиш із неба.
Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка.
Живи та не шкодуй. Так було треба.
Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука.

Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги.
Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так.
Ти просто падав. Просто вірив богу,
І довіряв не тим. Кохав не так.

Хай буде так. Прийми, що ти один
І залишайся сильним, що б не було далі.
Життя лиш мить, в яку стікає плин годин.
Лиш зайчик сонячний, ребро медалі.

Бо що б не було — ти не вічний, ні.
І те що має тут коштовність, там — згорає.
Ти помираєш тут. Зникаєш на війні.
Та пам'ятай — у смерті щастя аж ніяк немає.

SAVE OUR SOULS (ВРЯТУЙТЕ НАШІ ДУШІ) 
Врятуйте наші душі від війни,
Від болю і смертей коханих.
Тягніть їх всіх на сушу, з глибини,
Бо скоро сіль роз'їсть всі рани.

Врятуйте наші душі від брехні,
Що нафтою розлита на поверхні,
Бо скоро риби, що жили колись на дні,
Зникатимуть, як зорі десь померклі.

Врятуйте наші душі від людей,
Які для нас, як сонце в океані.
Які для нас, як куля між грудей,
Яким байдужі ми. Чужі. Незвані.

Врятуйте наші душі від негод,
Можливо ми їх заслужили. Та не варто.
У нас і так багато перешкод,
Через які ми тонемо. Життя не жарти.

TILL IT HAPPENS TO YOU (ДОКИ ЦЕ НЕ ВІДБУДЕТЬСЯ З ТОБОЮ)
«Till your world burns and crashes
Till you're at the end, the end of your rope
Till you're standing in my shoes,
I don't wanna hear a thing or two
From you, from you, cause you don't know»
   Lady Gaga — Till it happens to you

Ти кажеш, що все буде добре і завтра прийде новий день.
Я тричі померла. І знаєш…? Я досі у світі мішень.
Ти кажеш, що все стане краще і згасне утрат вогонь.
Я стільки втрачаю, що схоже, життя тече між долонь.
Ти кажеш, що буде щастя і горе розтане, як дим.
Я хочу лише здоров'я. Щоб він залишився живим.
Ти кажеш, що біль навчає і впавши летіти треба.
А що ти про біль мій знаєш? Про розпач і про потреби?
Та ти ж бо нічого не знаєш, про мене і про життя.
Бо це можна лиш пережити, щоб знати мої почуття.
І поки в твоєї дитини не зникне серцевий стук.
Не смій мені навіть казати, що знаєш мій біль від розлук.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍