Гоже Несмішний - Віршенник "Супротив дощу", Гоже Несмішний
- Жанр: Поезія
- Автор: Гоже Несмішний
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
В книжці забагато російської мови, але оригінальна мова написання віршів саме російська, переклад їх на українську не зможе в повній мірі відобразити їх сенс, як поезії. Написані в книжці вірші українською мовою навіть мені(автору) здаються змістовно слабшими, але не менш від того красивими чи важливими. Можливо саме це допоможе розвинути українську мову і зробити її більш строгою, сильнішою, або просто більш придатнішою для понтів. Автор трішки зросійщений. Вивчав російську по: телевізору, книгам, інтернетові, музиці і одній язикатій хвестці, що жила в Києві, теревенила російською і постійно обсирала Україну. Автору не вдалось її трахнути.
Ви можете придбати і прочитати цю книгу лише для того, аби потім підтерти нею свою дупу.
Не правильно поставлені розділові знаки? Та кому вони взагалі потрібні!
Автор: Гоже Несмішний
11,04,19
Худшие действия в жизни – «Подумать», «Выбрать».
«Сгарище»
Мосты сожжены, пепельные стены
Уставшие окна от дождя потемнели
Сгарище тошно напомнит о прошлом
Отсеревшим за мокрым окошком
Выбросить все твои вещи
Камешки точенной памяти
С души, печаль, камень не сняли
Усугубили только, к бездне призвали
И дом сейчас пустой, мертвецкий
Зато стало понятно, потешно
Кто друг потешний, а кто редиска
Наука боли, без друзей, семейный!
А казалось да! Я нужный!
Со мной интересно.
Видать не настолько –
Хватает только на насмешки.
Я устал полностью и сожалею
До ужаса боюсь…
Моё творчество уснёт
Даже не повзрослело.
Лучшие действия в жизни –
«ctr+c», «ctr+v», «ctr+s».
«Паросток нового»
Втрачене коріння мов відрублені ноги
Від рідної землі – відмова поневолі
Вітаю світ, відчинені ворота
Домашня хвіртка, загублена дорога
А все ж розпочиналося ясно
Хоч і в тіні було моментами прекрасно
Відмерший цвіт, загублена доля
Стало зрозуміло – вона загадкова
Сили вернуться, лише б тільки наснаги
Прошу у Бога, трішки поваги
В людей прошу прощення
Гора честі, моїми руками руйненна
Людям віддав би свій розум і серце
Але зрозуміло, їм того поки без сенсу
Поки осліплені, залишайтесь в тіні
Смарагди зла, ще в душах жевріли
Можливо пізніше, а до того моє
Дорослішання, надіюсь до добра приведе
А ти часом – я самостійний
Приведу, Вас до світла, лиш би смерть не зустріла
«О поездах»
Молчливое согласие дающее прекрасное
Бесспрестрастно дураку опасное
Упавшее с неба звездой у коробку
Вместо глазниц сияющее самородком
В качающем поезде под музыку ночи
Шумливо по рельсам вместе из чаем
Цветущие поля под луной изучаем
Незачем, а ми совершаем
А вот остановка, перон и прибытие
Последний гудок вестник события
Как будто не из мира сего грядущее
Загадки душевной тревоги открытие
Неспокойно спалось, но кому это надо?
Просто так, очередная дурная преграда
Вместе с тем, что ёкнуло в сердце
Вспомнилось о чае – уже не к месту.
Поздно лить слёзы, хвастаться, мыться
Полки все сложены, единственный попутчик скрылся
Дороги назад нет, словно и не было вовсе
Что будет дальше, узнаем лишь после.
«С волнами к дому»
Уплыл полностью кораблик прошлого в закат
Вместе с волнами сошел на нет из берега песок
Намочила ножки до колен девчушка
Собрала у причала на ожерелье ракушки
Смотрела вдаль у улыбалась
Чайка крыльями на солнышке игралась
Моряк уплыл – она осталась
Бедная, в солёную воду со-скал, у мыслях - бросалась
Ей бы весточку оттуда
Куда уходят корабли
Письмецо внезапно у бутыли
Пришли ей моряк, пришли
Не забывай ты тех портов
Что на рассвете теплотой открылись
Подари щастье именно той, а не другой
Что в дом их чаем пригласила
У тебя конечно есть свой дом
Он на земле, не за бортом
Не с дельфинами, не на дне морском
А там где ждут, там есть твой дом
И пусть шторм и ураганы
А корабль пусть идёт
Своей дорогой, у свой порт
К причалу, где отчалил
Где первый якорь свой оставил
«- Чого мене назвали «хатопалом»
- Бо засранцем був в дєтстві»
«Лучше я буду дурачком чим ти!»
«От ви його зараз накриєте, а мені прийдеться приїхати, розкривати і третій етаж будувати»
«Краще пританцювати на своєму горі чим плакати»
«не умеете вы, ценить исскуство батенька»
«Кредит – це коли зимою всравсь»
«Скільки вовка не годуй, у ведмедя більший хуй»
Народна мудрість
«а нука куме не балуй – висунь пальца, засунь хуй»
Народна мудрість
«Этом парень был обычный держатель крутого притона,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віршенник "Супротив дощу", Гоже Несмішний», після закриття браузера.
