Мелорі Бронд - (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд

Якщо Меланія дізнається, це буде кінець, вона мені не повірить.  Але я не здамся, буду вимолювати своє прощення в неї. До останнього буду валятися в її ногах. Не можу втратити так безглуздо Мел, без неї просто помру.

— Юля, мені пора, надіюся на твою розсудливість і ти не станеш розказувати всім про те, що я не пам'ятаю. А може це ти, спеціально чимось мене напоїла?

Вона злегка зблідла.

— Що ти верзеш, Алексе? Та як ти смієш? Пішов геть з мого дому, кобеліна, - кричала вона так, що моя голова здавалося от-от вибухне від її вереску, - це ти скористався мною, а потім ще й винуватою хочеш зробити. Зі мною цей номер не пройде, вали під три чорти, Алексе, бачити тебе не хочу.

Швидко взяв свій телефон і вийшов на вулицю. Піймав таксі і поїхав до ресторану, щоб забрати свою машину. З голови не виходили мої пригоди. Щось тут явно було не чисто. Юля, остання людина якій я повірю, що саме від вина мене настільки розвезло. Це її рук справа, я був більш ніж упевнений. А я, як останній дурак повівся на це все. Ну нічого, я доберуся до істини, не даремно вчився стільки років на юридичному.

Зайшов до ресторану в середину. Хотів більш детально розпитати в адміністратора, про вчорашній дивний вечір. Але мені повідомили, що сьогодні вона розрахувалася і поїхала до своєї сестри за кордон. Спитав ще про офіціантку, яка нас обслуговувала, але і її не виявилося, від сьогодні на лікарняному. Що ж Юля , а ти не промах, добре підготувалася. Вирішив ще дорогою додому, здати аналіз крові для впевненості. В збіг обставин я не вірив.

Тепер я був упевнений, що це все зробила Юля. Лишилося дізнатися для чого їй це все. Не вірю, що вона настільки була наївна, щоб повірити, що я буду з нею після проведеної ночі. Мені доведеться уникати Мел, деякий час, я не зможу їй дивитися у вічі. А ще, сліди на моєму тілі, тільки сліпий міг не побачити.

В інституті пари пропустив, на фірму їхати сил не має. Голова зовсім не працює і страшенно болить. Стан в мене такий, неначе я тиждень пив і не просихав.

Додому приїхав і відразу пішов під гарячий душ. Щоб змити з себе весь той жах. Шкіра пекла так, немовби мене різками пороли перед цим.

Дні проходили, як в тумані. Я не міг поглянути у вічі Мелані. Мені здавалося, що як тільки вона погляне в них, відразу все зрозуміє. На вихідних сказав, що маю не відкладні справи, які я ніяк не можу відкласти. Мені було соромно за брехню, але по іншому я просто не зміг.

Наступного тижня, я з Мел не бачився. Наш викладач видужав після аварії, і повернувся на роботу. Тільки вечорами, інколи обмінювалися кількома повідомленнями. Я відчував, що з кожним днем, між нами росте невидима стіна. Мені так не вистачало її, але поки, що я ніяк не міг з нею зустрітися і поговорити.

Сліди почали поступово зникати, більш глибокі, ще були помітні. Юля добре постаралася, мої плечі були роздерті місцями до крові.

Офіціантку так і не знайшов. Поїхала до мами в село, яка тяжко захворіла і потребує її допомоги. А куди саме і наскільки, її співмешканка не знала. Телефон теж, весь час мовчав у неї. Аналізи не зміг теж дізнатися. Молода практикантка, випадково переплутала пробірки, і який з аналізів мій вони не знають.

Юля на пари, майже не приходила, а якщо приходила, то зі мною не розмовляла. Що це вона, мене чимось напоїла, я був впевнений, але доказів так і не знайшов. Всі свідки, чарівним образом зникли. Їй напевно хтось допомагав, щоб це все провернути, потрібен хороший спільник. Вони прорахували, кожен мій наступний крок. І заздалегідь все підчистили, щоб я не докопався до істини.

Але з мене відповідальності, це не знімало. Насильно ніхто не тягнув в ресторан. Я сам ідіот, попався на майстерно закинутий гачок. З ногою думаю, також спектакль розіграла.

Наступні вихідні Мел, мені відмовила у зустрічі. Причину не повідомила. Написала тільки, що зараз не може розмовляти і попросила її не турбувати найближчим часом. Телефон відключила і в мережі більше не появлялася. Я ходив сам не свій по квартирі.

А що, як вона дізналася про нас з Юлею. Щоб не влаштовувати скандал, вирішила мене таким чином кинути. Вирішив, що завтра обов'язково з нею зустрінуся і поговорю. Я не можу її так втратити. Буду чекати під дверима доти, поки не побачу Мел, і не дізнаюся справжню причину.

В суботу, під’їхав до будинку Меланії. Довго дзвонив, але дверей квартири мені ніхто не відкрив. Сусідка повідомила, що вже два дні, ніхто не з'являється в квартирі Телефон так і не появився в мережі.

Від невідомості, я згорав зсередини, думки одна за одною роїлися в моїй голові. Можливо, вона з сестрою кудись поїхала, але для чого тоді така таємничість. Я нічого вже не розумів. Але здаватися, не мав наміру.

В неділю у вечері приїхав знов. Двері ніхто так і не відкрив. Подумав, що сьогодні вони обов'язково повинні з'явитися. Завтра на роботу Мелані, а сестрі на навчання. Вона завжди відповідально ставилася до своєї роботи. Сів на підвіконня в коридорі, вирішив почекати.

Десь через півтори години я побачив, як під’їхала машина Віктора Івановича. Він допоміг Мелані вийти. Пригорнув до себе і довго щось їй говорив, погладжуючи по обличчю час від часу. А вона зовсім не пручалася, покірно стояла і слухала його. В мені все в середині обірвалося миттю.

Я не міг повірити, невже вона весь цей час водила мене за ніс, як сопляка. А сама, тим часом була з ним, а зі мною тільки гралася. З усієї сили кулаком вдарив в стіну, щоб хоч трохи притупити душевний біль. Серце розривалося від болю на шматки.