Мелорі Бронд - (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд

Глава 24

 

Алекс

Я роздратований вийшов з квартири Мел. Я стільки терпляче чекав, коли їй сестрі виповниться вісімнадцять. Думав, після цього, ми зможемо жити разом, але вона знов попросила почекати. Я відчував себе якимось шмаркачем, якого не сприймають всерйоз, а так граються.

З нею щось відбувається, що саме, я не можу зрозуміти, вона від мене закрилася. Здається, вчора все прояснили, так звідки в ній появився той холод і якась відстороненість. Вона наче зі мною, але подумки десь далеко.

Ще Юля з своїм рестораном ніяк не могла вгомонитися, надзвонювала. Я пообіцяв, а вона вирішила скористатися своїм шансом саме сьогодні. Мелані розповісти не міг, мабуть вона не зрозуміла б, мого вчинку. Тай настрій в неї був не найкращий. Саме тому, я так раптово зірвався з-за столу, щоб не нагрубити їй стосовно переїзду.

Даю їй час для роздумів, на два тижні, а потім знов повернуся до розмови. Нехай вирішує, потрібен я їй чи ні. Більше чекати в мене немає сил. Ця невизначеність мене їсть з середини. Заїхав додому, щоб переодягнутися і зібратися з думками, а то щось я почав впадати в хандру.

Юля, через три години, чекала на мене в одному з ресторанів. Адресу скинула на телефон. Приїхавши в назначений час, адміністраторка люб'язно провела до столика, за яким вже сиділа Юля. Побачивши мене, вона піднялася для привітання.

— Маєш сьогодні гарний вигляд.

— Подобається, для тебе старалася? - вона кокетливо провела по моїй руці.

— Юля, мені здається, ми минулого разу все прояснили.

— Вибач, більше не повториться.

Вона прибрала невдоволену руку, скривившись так ніби з’їла лимон.

— Як нога?

— Дякую, вже зовсім не болить.

— Алексе, я не знала, що ти любиш, тому замовила на свій смак, надіюся вгадала.

Нам принесли вино і їжу.

— Юля, я на машині і пити не буду.

— Алексе, ну хоча б кілька ковтків, ну погодься буде виглядати дивно, якщо я сама буду пити. Не думаю, що один келих вина, сильно вплине на твій стан. А якщо, ти такий противник алкоголю за рулем, завжди зможеш залишити свою машину біля ресторану і поїхати на таксі додому.

Ми їли і мило спілкувалися. Юля більше не приставала до мене, а поводилася на диво досить стримано.

— Алексе, пропоную тост. Давай вип'ємо за наші мрії, нехай у кожного з нас, вони здійсняться. Я пригубив невеличкий ковток вина. - але до дна випий, будь ласка.

Вона випила свій келих, я трохи повагавшись приєднався до неї. Через декілька хвилин, в моїх очах все почало плисти. Юлі голос чув тільки місцями і віддалено. Вона щось питала, а я і двох слів не міг зв'язати докупи. Я не розумів, що зі мною відбувається. Мій мозок неначе відключили. Ноги і руки не слухалися. Останнє, що пам'ятаю, як мене поклали в машину.

Зранку проснувся від сильного головного болю. В роті пересохло, а тіло пекло вогнем. Оглянувся по сторонам, квартира не моя, повсюди розкидані речі. На ліжку я лежав повністю голий. Голова ішла обертом, я намагався згадати, як я сюди потрапив і чия це квартира.

— Алексе, ти вже проснувся, милий, ну ти і сонько. Вже обід, а ти так солодко спав, після бурної ночі, що я вирішила тебе не турбувати.

— Юля, де я і що тут роблю? І яка в біса бурна ніч, я нічого не пам'ятаю.

Я намагався хоч щось згадати, але мій мозок мовчав, а голова розколювалася.

— Обов'язково грубити, те що ти не вмієш пити, не моя вина. Ти в мене, куди тебе везти, я не знала, тому привезла до себе. Ще дорогою в таксі, ти почав до мене приставати. А потім, ми з тобою провели найкращу ніч в моєму житті. Алексе, ти неймовірний коханець. Такий пристрасний і ненаситний. Вибач, мене так накрило, що я залишила сліди на твоєму тілі.

Я поглянув на груди, множинні подряпини і засоси майже всюди. Мене аж передьоргнуло, це неправда я не вірю.

— Спина така сама, Алексе. Вибач, мене занадто понесло, а тобі подобалося моя розкутість.

Вона сіла біля мене, в короткому і надто відвертому халаті. Провела рукою по оголеному торсу. На мене, неначе, вилили відро крижаної води. Я схватився різко з ліжка, мною хитнуло і я мало не впав.

— А вчора, ти так не реагував на мої дотики. Що не так Алексе?

Я поспіхом почав шукати свій одяг. Одягнувшись, я поглянув на Юлю, яка сиділа на ліжку піджавши під себе ноги і тихо плакала. Мене поїдали сумніви.

— Юля, вибач, я і справді нічого не пам'ятаю. В мене якийсь провал у голові. Останнє, що пам’ятаю, як ми сиділи у ресторані і мило про щось теревенили. А потім все, суцільна темрява і розмиті голоси.

— Це все вино, ти випив цілу пляшку, а потім ще захотів і ми продовжили вже вдома, - витираючи сльози промовила Юля, - я тебе підтримала, не думала, що тебе так понесе.

Нервово потер обличчя, не міг повірити, що це дійсно відбувається зі мною. Невже я зрадив Мел, наше кохання. Я злився на неї, але так би ніколи свідомо не вчинив з нею.

Неодноразово малим бачив, як мама плакала, коли тато повертався від чергової коханки. Тоді я дав собі обіцянку, що ніколи так не вчиню з своєю половинкою. Якщо кохання немає, то і мучити когось поруч насильно не потрібно. А гратися з чужими почуттями, це ницо, в першу чергу по відношенню до того, хто тебе кохає. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍