Чарльз Вілан - Гола економіка. Викриття нудної науки

зробити вигідні інвестиції, ніхто не захоче втратити 250 тисяч, сидячи за столом. Але ж люди вважають, що ринок акцій саме так і працює увесь час. Ми віримо, що після того, як у BusinessWeek буде надруковано про «гарячі акції»[156] або аналітики Волл-стрит дадуть свої рекомендації (адресовані всім клієнтам фірми), ми можемо кинутися за акціями, що мають побити середні ринкові ціни. Але ці начебто «гарячі акції» — це фактично той самий будинок у Лінкольн Парку, тільки в іншому обрамленні. Ось чому:

Почнемо з вельми простого, але часто нехтуваного моменту: щоразу, як ви купуєте акцію (чи якийсь інший актив), хтось її вам продає. Той, хто продає вам цю «гарячу акцію», вирішив, що краще мати гроші. Він хоче отримати поточну вигідну ціну й піти, так само, як ви хочете увійти. Звичайно, йому потрібні гроші на щось іще, однак він усе ж хоче отримати чесну ринкову ціну, подібно до того, як ми мог­ли б очікувати, що той, хто продає будинок у Лінкольн Парку, проситиме 500 тисяч доларів, а не 250 тисяч. Ринок акцій — це ринок. Ціна акції в будь-який момент часу — це ціна, при якій число покупців дорівнює числу продавців. Половина інвесторів, що торгують вашою «гарячою акцією», намагаються позбутися її.

А можливо, ви знаєте щось, чого не знає продавець. Мабуть, усі, хто скидає акції XYZ Corp., не читали статтю в Wall Street Journal про новий популярний засіб від чоловічої лисини. Ну, все буває. Однак де поділися інші досвідчені покупці у світі? Ця акція явно коштує 45 доларів, однак із якихось причин Воррен Баффет, торговці від Goldman Sachs і менеджери портфоліо Fidelity не кидаються їх купувати. (Якби кинулися, ціна акції піднялася б значно вище, подібно до будинку в Лінкольн Парку.) Може, ви знаєте щось, що ніхто інший на Волл-стрит не знає (пам’ятаючи, що торгівля з використанням таємної інформації протизаконна)?

А може, хтось на Волл-стрит підсовує вам цю ідею з акціями? Брокерські організації Америки залучають аналітиків, що цілими днями відстежують корпоративну Америку. Може, уся ця інформація хибна? Ні, хоча є багато випадків некомпетентності й конфлікту інтересів. Аналітики надають різну законну інформацію, подібно до того, як це робив ваш агент із нерухомості. Коли ви хочете купити будинок, ваш агент може розповісти вам про район, школи, податки, кримінальну ситуацію — про ті питання, які мають значення. Аналітики Волл-стрит роблять те саме для компаній: вони повідомляють про менеджмент, майбутню продукцію, галузь, конкуренцію. Однак це не гарантує того, що ви отримаєте дохід від купленої акції вище середнього.

Проблема в тому, що кожен інший також має доступ до тієї самої інформації. Це суть теорії ефективних ринків. Головна передумова цієї теорії полягає в тому, що ціни на активи вже відображають всю наявну інформацію. Тому важко, фактично неможливо обрати акції, що будуть суперконкурентними на ринку з будь-якою часткою послідовності. Чому ви не можете купити будинок у Лінкольн Парку за 250 тисяч доларів? Бо продавці й покупці усвідомлюють, що цей будинок коштує значно більше. Акції XYZ Corp. нічим не відрізняються від цього. Ціни акцій встановлюються на чесному рівні, якщо вважати, що ми знаємо чи можемо передбачити все; ціни зростатимуть чи падатимуть у майбутньому лише у відповідь на неочікувані події, про які ми не знаємо нині.

Купівля акцій значною мірою схожа на вибір найкоротшої черги до каси в супермаркеті. Може, одна черга рухається швидше, ніж інша? Цілком можливо, так само як одні акції перевершують інші. Чи є якісь ознаки, що підказують вам, наскільки одна черга рухається швидше за інші? Так. Ви не хочете опинитися позаду чоловіка з двома доверху пов­ними візками або літньої жінки, котра повільно перебирає пачку купонів. То чому ж ми рідко опиняємося в найкоротшій черзі (а найбільш професійні торговці акціями не б’ють ринкові ціни)? Бо кожен інший шукає того самого, що й ми, і діє відповідно. Він може бачити мужика з двома візками, стажиста-касира на третій касі, даму з купонами в черзі до шостої каси. Кожний на виході намагається потрапити до найшвидшої черги. Іноді вам пощастить, іноді ні. Поступово все усередниться, і якщо ви ходите до супермаркету досить часто, ви в середньому витрачатимете на чергу стільки ж часу, як і будь-хто інший.

Насправді ми можемо піти у своїй аналогії ще далі. Припустімо, що десь у проході ви помітили літню жінку, котра вкладає пачку купонів до кишені. Коли ви підходите до черги й бачите її там, ви мудро скеруєте візка в іншу чергу. І коли вона витягатиме свого гаманця, відраховуватиме монети й купони, ви привітаєте себе з успіхом. За секунду, правда, ви можете виявити, що чоловік перед вами забув зважити свої авокадо. «Цінник на авокадо на третю касу!» — волає ваш касир раз по раз, а ви бачите, що дама з купонами вже виїжджає з дверей магазину. Хто міг це передбачити? Ніхто, так само, як ніхто не міг передбачити, що MicroStra­tegy, вельми успішна компанія програмного забезпечення, перегляне свої доходи 19 березня 2000 року, значною мірою вимиваючи мільйони зароб­лених доларів зі своїх рахунків. Акції впали за один день до 140 доларів, що було зниженням на 62 %. Чи очікували інвестори й менеджери портфоліо, які купували акції MicroStrategy, що таке може трапитись? Звичайно, ні. Це те, чого ви не можете передбачити. Дійсно, наступного разу, коли ви подумаєте інвестувати великі суми грошей в акції однієї компанії, навіть великої фірми, що добре дивиться на ринку, повторюйте ці магічні слова: «Енрон, Енрон, Енрон». Або «Леман, Леман, Леман»[157].

Прихильники теорії ефективних ринків радять інвесторам: виберіть одну чергу і стійте в ній. Якщо активи отримують ефективну ціну, тоді мавпа, кидаючи стрілки дартс у зведення акцій, повинна обрати портфоліо, що має в середньому такі самі показники, як і портфоліо, обрані зірками Волл-стрит. (Бертон Малкіл зазначив, що через важливість диверсифікації мавпа повинна фактично кидати мокрого рушника[158] на зведення акцій.) Дійсно, інвестори тепер мають доступ до своєї власної мавпи з рушником: індексні фонди. Індексні фонди — це інвестиційні фонди відкритого типу (взаємні фонди), що не прагнуть до перемоги: замість цього вони купують і утримують заздалегідь визначений кошик акцій, такий, як S&P 500, індекс, що вміщує п’ятсот найбільших американських компаній. Оскільки S&P 500 — широке ринкове усереднення, можна очікувати, що половина американських активно керованих взаємних фондів матимуть кращі показники, а половина — гірші. Однак це — до врахування витрат. Менеджери фондів встановлюють плату за