Аліна Скінтей - Трон. Сяйво золота в темряві, Аліна Скінтей

— Ти ще не виграв, Ксантасе, — прошипів Адріан, його голос здавлений та сповнений люті.

Він стиснув кулю в долоні, і синє світло спалахнуло, наповнивши тронний зал. Вибух магічної енергії розбив тіні Ксантаса, відкинувши його назад. Сила розлетілася, мов буря, зносячи все на своєму шляху. Астрід відчув, як контроль над його магією вислизає з рук, а темрява розсіюється навколо нього.

Адріан кинув кулю на підлогу, і та розлетілася на уламки, вивільнивши ще одну хвилю енергії, що вдарила по Ксантасу. Він намагався втриматися на ногах, але ця сила була настільки потужною, що його ноги підкосилися, а тіло розслабилося від шоку. Перед тим, як темрява поглинула його, Астрід встиг побачити зловісну усмішку на губах Адріана.

— Ти зробив помилку, залишивши мене живим, — промовив Адріан, дивлячись, як Ксантас падає на холодну кам'яну підлогу. — Ти все ще не зрілий хлопчик який тільки-тільки закінчив академію.

Тронний зал знову охопила тиша, але цього разу в ній чулися важкі кроки Адріана, що підійшов до знепритомнілого тіла свого ворога. Він опустився на одне коліно поруч, його обличчя було викривлене від роздратованого тріумфу.

— Я ще не закінчив з тобою. Наолан виходь!