Ліана Меко - Хибні мрії, Ліана Меко

Дзвонити і хотілося і ні.

З'ясувати, нарешті, що сталося між ними, зрозуміти, чого від нього чекати. Але було страшно. Вона точно знову почує гидкі принизливі слова на свою адресу і більше нічого.

Вимагати повернути телефон. Чи зможе вона щось виразно пред'явити цьому негіднику? – Ні.

Чи зможе протистояти, у словесному бою, якщо буде потрібно? – Ні.

З нею творилося щось недобре. Вона у повному роздраї.

Набравши в груди більше повітря, Кіра знову взяла телефон і нарешті натиснула кнопку виклику. Якось вся внутрішньо наїжачилась, чекаючи почути холодний, самовпевнений тон Ігоря. Але на тому кінці відповів їй незнайомий голос.

- Так, алло. – Бадьорий привітний, досить приємний чоловічий голос.

- Хто це? – насторожено запитала дівчина.

- Ем… я Паша. - А ви?..

- Я господарка цього телефону. – різко відповіла Кіра невідомому Паші.

– Оу. Зрозуміло. Ви, мабуть, Кіра. Дуже приємно. Я знайшов телефон біля гуртожитку. Готовий повернути… кхм… за винагороду. - У голосі хлопця з'явилися загадкові нотки. Він знає її ім'я? Та хто він такий? Яка його функція у всьому цьому? Діло набирає цікавого обороту.

- І що ж ви хочете... Паша? - В'їдливо виділила його ім'я Кіра.

– Ну, я тут погортав ваші фотографії, і… – Голос на тому кінці зробив театральну паузу та продовжив. - Загалом, я віддам вам телефон за побачення.

- Хм. – Тільки й змогла відповісти Кіра. Погортав фотографії. Що за маячня? Хто придумав цю маячню? Що за дурну гру затіяв Ігор цього разу? Якась загадкова багатоходова стратегія, щоб вивести її із себе? – Послухайте… Паша. Ні про яке побачення не може йтися. Я не вільна. Але я готова заплатити вам грошову винагороду. Скільки ви хочете?

- Гроші, - пирхнув хлопець зневажливо, - гроші мене не цікавлять. Ти мене цікавиш. Ти мені сподобалася.

- Ох. Ми вже на "ти"? Що ж чудово. – Кіра й сама не помітила, як перейшла на такий холодний, рішучий тон. Цей Ігор погано на неї впливає. - Подавись цим чортовим телефоном. Ви обидва. Подавіться… Нічого не вийде, ясно?.. Так і передай своєму дружку. Що б він не затіяв ... пішов він до біса! – Останні слова буквально прокричала в телефон. Ні, їй ще далеко до майстерності крижаної витримки Ігоря.

Вона занадто імпульсивна. Емоційна. Руки від злості тремтять, обличчя почервоніло, дихання часте, поверхневе. Щоб він провалився цей Ігор, разом із цим чортовим телефоном! Їй нічого не потрібне. Ні телефон, ні його пояснення. Вона нічого не хоче знати.

Їй треба заспокоїтись і взяти себе в руки. Так. Спокій і холоднокровність.

Дещо заспокоївшись, Кіра набрала номер оператора, попросила заблокувати номер. Потім знову зателефонувала Андрію і сказала, що з хлопцем, який знайшов її телефон, домовитися не вдалося - він висунув вкрай некоректні умови, вона не погодилася, і той відключив телефон, тож більше на нього дзвонити нема сенсу.

Брехня вилітала з її вуст, немов метелики вночі, так легко і вільно, що хотілося удавитись від огиди до самої себе.

Андрій хоч і був невдоволений, але повірив. Повірив, бо знав – Кіра ніколи не бреше.

Вона й не брехала. Майже ніколи, крім нагальної потреби. І зараз заспокоювала себе лише тим, що це брехня на благо.

Усередині плутались дивні почуття. Вона начебто й не була винна в цій конкретній ситуації, але так сильно заплуталася, що вже не розуміла, де правда, а де брехня. Хто правий, хто винуватий. Де причина, а де слідство.

У яку дивну гру вона вплуталася з цим проклятим Ігорем, і що вона відчуває по відношенню до цього.

У голові гуло від тисяч думок, що билися й стикалися одна з одною в черепній коробці. У грудях заплутувалися болючі вузли з незрозумілих суперечливих почуттів.

Вона заплуталася. Загубилася. Десь збилася зі шляху. Десь оступилася, спіткнулася.

Але вона підніметься і піде далі. Як завжди.

Йому не вдасться провернути свою аферу, у чому б вона не полягала.

Благо, вони побачаться нескоро, навряд чи він її шукатиме знову, а до моменту його повернення на тренування ще два місяці. Отже, вона встигне заспокоїтися. І підготуватись.

Більше він не застане її зненацька.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно