Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

 Сара прокидалася повільно. Але навіть ще не відкривши очей , вона вже знала, що він поруч.

- Хочу щоб так було кожен день - прокидатися і бачити тебе, - пробурмотіла вона. Піймавши його погляд, Сара посміхнулася. - Мені зараз так добре. Я знаю ти врятував мене, ... знову. Тому немає сенсу відкладати, це як раз той самий момент часу, що  вислизає. Робе, ... здається, ти мені дуже подобаєшся , - простягнувши руку, вона стиснула його пальці . - Ризикну припустити, що я кохаю тебе.

- Дев'ятнадцять секунд. Твоє серце не билося цілих дев'ятнадцять секунд, - прошепотів арахноід. - Самий нестерпний момент в моєму житті, коли розумієш, що смерть це ще й катування, а не буденність нашого світу. І коли твоє серце забилося знову, з його першим ударом я зрозумів, що всі мої почуття і переживання, вся ця безрозмірна палкість і паніка, і це відчуття коли пече в грудях - це та сама незрозуміла штука. Я закохався в тебе не те що по вуха - я закохався з головою, дуже глибоко, - Павук з ніжністю став цілувати її очі, вилиці, шию. - Але я мутант, Саро, і навіть здатність відчувати в мені теж змінена , щось стерто природою, а щось навпаки посилено і хитро сплетено. Боюся, що моя любов зажадає від тебе неможливого, того, що не є в твоєму уявленні нормальним.

- Що ж, щоб зрозуміти потрібно спробувати , - зітхнула Сара. - Є речі, про які ти знаєш, але не хочеш їх  розуміти. Наші відносини мають на увазі певний ризик, про який ніхто з нас точно не має уявлення, але тим не менш дуже хочеться спробувати. Так що ми з тобою на початку шляху. Я відчуваю, що це буде довга історія. ... Що це зі мною таке було, Робе?

- Фантом болю. Твої почуття були пов'язані з відчуттями Іва. Якимось незбагненним чином він утримував ниточку між вашими свідомостями. Але я заблокував цей зв'язок, збудувавши нову міцну стіну в твоїй підсвідомості.

- Хтось мучить твого брата, Робе, але тебе, я дивлюся, це вже більше не хвилює, - Сарі було важко зрозуміти промайнулу зневагу на адресу Іва.

- Це був його вибір. Коли ми його відшукаємо, якщо на той час він все ще не здохне, йому доведеться відповісти за те, що він мучив тебе! - досить жорстко кинув арахноід , стиснувши кулаки до хрускоту.

- Але ... може він робив це не навмисне чи з розпачу?

- Не збираюся навіть припускати! У нього не було такого права!

- Гаразд. Не будемо загострювати. І так все не просто, - поступилася Сара. - У форті ...

- Ах, ну звичайно! Ти ж ще душу рвеш і за них теж ! - Павук все ще був на емоціях. - Повідомляю - усі твої друзі та недоброзичливці цілі та неушкоджені.

- Робе, - ласкаво видихнула вона його ім'я, і арахноід знову приклеївся до неї поглядом, остигаючи. - Ти найнеймовірніше і приголомшливе безумство, яке тільки зі мною траплялося.

- Тобто, я твій адреналіновий допінг? - посміхнувся він. - У мене є для тебе сюрприз, Саро. Я впевнений, що ти будеш жартувати коли побачиш його, тому мені варто зробити вступ, щоб ти сприйняла все досить серйозно і відповідально, і щоб твій вибір був усвідомленим.

- Боже, мені вже не вистачає повітря. Ти мене лякаєш, - спробувала розсміятися Сара.

- Як в твоєму світі роблять пропозицію руки і серця ? - своїм питанням він ввів її в легкий шок.

- Е-е-е ... ну кожен викручується по-різному, готують цілі вистави або роблять це спонтанно , - пробурмотіла Сара, стежачи за ним настороженим поглядом. - Але в підсумку все закінчується тим, що чоловік підносить своїй дамі обручку з питанням «ти вийдеш за мене?».

- Ага, ясно, - вислухавши її , кивнув Павук. - У нашому світі вже точно так ніхто давно не робить, втім , ніхто вже й не одружується, але якби хтось надумав зараз робити пропозицію, то його запитання звучало б приблизно так: «Ти приймеш зі мною душ?».

- Точно! В умовах, що склалися, душ був би ще тією благословенною церемонією, - закусивши губу, Сара посміхнулася очима, завмираючи від передчуття.

- Час у цій версії всесвіту біжить надто невблаганно і він грає не на нашу користь. .... Сара, ти приймеш зі мною душ? - цілком серйозно сказав Павук, дивлячись їй в очі. І вона зрозуміла, що зараз відбувається саме це - їй роблять пропозицію.

- Так. З радістю. І всі наступні рази, коли ти надумаєш прийняти душ, - вимовила вона, намагаючись зберегти спокій.

Взявши її за руку він мовчки повів її за собою.

Широкий масивний піддон з високими бортиками, імпровізована шторка з вологонепроникної тканини, зверху встановлений бак та лійка.

- Я так розумію, це наш з тобою вівтар? - з посмішкою вимовила Сара. - Думаю, я дійсно хочу бути з тобою до скону днів , але це все одно якось несподівано, і що сказати - хвилююче! Адже це не просто спільний душ - це ритуал. Будемо вимовляти клятви один одному або нам хтось прочитає промову? Типу «живіть дружно не розлий вода, і хай не розлучать вас ні спрага, ні еквівалентна доза».

- Сара, мила, годі базікати, - посміхнувшись, голосом повним закоханості кинув Павук, стягуючи одяг.

У світі, де крапля води цінніше за золото, вимити голову коханій - це вже була розкіш, це був вчинок. І з якогось боку - навіть диво, якщо взяти до уваги, що хлопець і дівчина, які ковзали один по одному мильними долонями - кохали один одного. Струмені води зближували, розпалюючи ураганну пристрасть, яку ніхто з них і не збирався стримувати, виливаючись  любов'ю. Вода була даром, їхні почуття в такі важкі часи - були даром. Один для одного вони були послані випробуванням обіцяючи стати чимось незбагненним.