Верефрі - Це наш секрет..татусь, Верефрі

— Ще думаю. Може, ти допоможеш мені вибрати щось підходяще?

— Звісно! — Кері підскочила від радості. — У мене є ідея. Завтра перед пробіжкою з татом можемо швидко заглянути в ТЦ!

Емі відчула, як погляд Аорона знову затримався на ній. Вона знала, що він помітив її напруженість, але мовчав.

— Добре, — погодилася Емі. — Тільки після пробіжки, бо раніше я точно не встигну.

Кері кивнула, потім звернулася до батька:

— Тату, ти теж біжиш з нами, так?

Аорон коротко усміхнувся:

— Звичайно. Але якщо ти завтра відстанеш, я тебе чекати не буду.

Кері насупилася:

— Я взагалі-то в хорошій формі! Емі, скажи йому!

Емі вдалося трохи розслабитися і засміятися:

— Ну, я впевнена, що ти нас здивуєш, Кері.

Розмова легко перейшла на інші теми, і атмосфера трохи розрядилася. Але Аорон все одно краєм ока спостерігав за Емі, ловлячи кожен її рух.

Коли Кері вирішила перевірити свій телефон і трохи відволіклася, Аорон нахилився до Емі і тихо прошепотів:

— Ти впевнена, що все добре?

Емі кивнула, намагаючись виглядати переконливо:

— Так, справді.

— Тоді після пробіжки я все одно перевірю, чи ти справді з цим “впоралася”, — додав він, багатозначно глянувши на неї.

Емі не змогла нічого відповісти, бо Кері знову підняла голову:

— Що ви там шепочете?

— Плануємо, як виграти пробіжку, — відповів Аорон з легким усміхом, швидко переводячи тему.

Кері засміялася, але Емі відчула, що Аорон не залишить цю ситуацію просто так.

Кері, нахиляючись, щоб зав’язати шнурки на своїх кросівках, раптом зупинилася і втупилася в одну річ, що висіла на вішаку. Це була знайома їй вітровка.