Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Після цього Джейкоб відчув легке полегшення, хоча думки про зникнення людей і можливу небезпеку не давали йому спокою. Розмова з Ендрю надала йому мотивації та впевненості в тому, що він рухається в правильному напрямку. Тепер, маючи можливість спостерігати за стоянкою і парком, він сподівався, що це допоможе йому розгадати таємницю символів і зупинити культ, який сіє страх у місті.

Вкрившись улюбленим пледом, Джейкоб відчув, як хвиля спокою накриває його, хоч і ненадовго. Він закрив очі, сподіваючись на заслужений відпочинок після важкого дня. Проте замість спокійного сну його відвідали кошмари.

Спочатку він знову опинився на випалених землях Іраку. Сонце палило так, що здавалося, ніби повітря горить. Він стояв у засідці, де земля тремтіла від вибухів, а небо було затягнуте димом і пилом. Джейкоб почув знайомий свист — наближався ворожий снаряд. Його тіло напружилося, і все навколо сповільнилося. Він згадав товаришів, які загинули на цій землі, і відчув той самий жах, що супроводжував його на полі бою.

Але раптом усе змінилося. Поле битви розчинилося в мороці, і на його місці з'явився ліс, який він вже бачив у реальності — той самий парк, де відбувалися таємничі збори. Дерева стали тінями, а сам парк оповив густий туман. Вогнище, що горіло в центрі, раптово почало виділяти чорний дим, який застеляв усе навколо. З мороку з'явилися фігури — люди в темних плащах і з каптурами, обличчя яких були приховані. Вони стояли навколо вогнища, ніби виконуючи ритуал. Символи секвої світилися на деревах, наче написані кров’ю, і Джейкоб відчув, як земля під ногами почала тремтіти.

Фігури заговорили мовою, яку він не міг зрозуміти, але їхні слова вражали його, немов стріли. Він спробував підійти ближче, але ноги відмовлялися слухатися. Раптом один з капюшонів підняв голову, і Джейкоб побачив свої власні очі — це була його друга версія. Мовчки спостерігаючи, вона повільно підняла руку і вказала на нього, прошепотівши щось зловісне. Дерева секвої ожили, їхні гілки простягалися до нього, а корені обвивали його ноги.

Війна і місто злилися в одне ціле — він спостерігав, як його рідне місто поглинає темрява, як зникають люди, а їхні обличчя спотворюються від страждання. Вулиці були пустими, але він відчував, що за кожним кутом ховається небезпека. У темних провулках мерехтіли знайомі символи, які палали в його пам’яті, перетворюючи місто на живий кошмар.

Невдовзі все занурилося в суцільний морок. Джейкоб відчував, як важка завіса опускається на його свідомість. Він кричав, але не міг вирватися з цього жахіття. В останній момент, коли здавалося, що темрява остаточно поглине його, він раптово прокинувся, весь у холодному поту. Відчуття тиску на грудях повільно відпускало, але тіні ночі ще довго не покидали його думок.

Відчуваючи, що сон більше не прийде, Джейкоб вирішив почати ранок раніше, ніж зазвичай. Було п’ята година ранку, і темрява ще щільно обіймала місто. Він приготував собі міцну каву, вдихнув аромат, що трохи заспокоїв його після нічних жахів, і вийшов на балкон.

Талса прокидалася повільно, як і щоранку в цю пору року. Осінь вже принесла місту свою прохолоду. У повітрі відчувався легкий холодок, що пробуджував більше, ніж кава. Джейкоб вийшов на балкон і вдивлявся в темряву, яка поступово почала розсіюватися.

Вулиці були майже порожніми, за винятком кількох ранніх пташок — кількох перехожих, загорнуті в теплі куртки, йшли на свої ранкові справи. Вони неквапливо крокували тротуарами, ховаючи обличчя від холодного повітря. Автомобілі рідко проїжджали дорогою, їхні фари виривали з темряви невеликі шматки світу.

Десь у віддаленні чувся звук двигуна сміттєвоза, який вже виконував свою ранкову роботу. Жовті вогні миготіли на машині, а робітники, загорнуті в яскраві жилети, методично збирали сміття, навіть не підозрюючи про темні таємниці, що обплутали місто.

Світло почало пробиватися на горизонті, забарвлюючи небо в темно-сині та помаранчеві відтінки, але до світанку ще було далеко. Легкий вітер ворушив гілки дерев у парку неподалік, змушуючи листя тихо шелестіти. Вдалині, в самому центрі міста, почали загорятися вікна офісних будівель, що сигналізувало про початок нового робочого дня.

Місто повільно оживало. Джейкоб відчув, як разом із пробудженням Талси, його думки також почали активізуватися, зосереджуючись на запланованих справах на сьогодні. Він вдихнув холодне ранкове повітря, намагаючись знайти спокій, але усвідомлення того, що приховані загрози все ще існують, не дозволяло йому повністю розслабитися. Проте цей ранок, здавалося, дарував йому нову енергію та впевненість у правильності обраного шляху.

Джейкоб увімкнув телевізор і налаштувався на місцевий новинний канал. Ранкові новини Талси пропонували звичний набір сюжетів, які не відрізнялися від буденності провінційного містечка.

Дорожні ремонти. На екрані з’явився репортаж про чергові роботи на дорогах. Журналістка стояла на фоні ямкових ремонтів, що проходили в кількох районах міста. Місцеві водії висловлювали свої думки щодо незручностей, які створювали ці роботи, але також сподівалися, що це покращить стан доріг на тривалий час.

Виставка місцевих модних дизайнерів. Наступний сюжет був про традиційний осінній показ мод від місцевих дизайнерів. Моделі дефілювали в залі місцевого торгового центру, демонструючи нові колекції одягу. Камера фіксувала щасливі обличчя моделей, які намагалися залучити відвідувачів до своїх показів.

Зоомагазин відкриває новий відділ. Далі йшов репортаж про відкриття нового відділу в місцевому зоомагазині. Камера показувала радісних власників, які презентували нову лінійку товарів для домашніх тварин. Кореспондентка брала інтерв’ю у власників тварин, які ділилися своїм задоволенням від новинок.