Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Робочий день для Джейкоба проходив майже як завжди. Він виконував замовлення, підбирав і висаджував пасажирів, намагаючись не відволікатися на думки про таємничу організацію. Але з кожною поїздкою він усе більше помічав, як змінилися люди в місті. Пасажири були мовчазними, зануреними у свої думки. Коли хтось сидячи у авто отримував дзвінок, вони відповідали майже пошепки, намагаючись якомога швидше завершити розмову, ніби боялися, що їх почують сторонні вуха.

Це кидалося Джейкобу в очі, і він відчував, що це не просто випадковість. Можливо, ці люди знали більше, ніж хотіли показати. Можливо, вони теж щось бачили або відчували страх перед тим, що відбувається в місті. Чи могли вони бути частиною тієї ж організації? Або ж просто намагалися вберегтися від неї?

Протягом дня він їздив містом і всюди помічав символи Секвої — на стінах будинків, парканах, дверях. Вони були всюди, немов якась тіньова мережа охоплювала місто, залишаючи свої сліди на кожному кроці. Це підсилювало його переконання, що організація діє у всіх сферах міського життя.

У Джейкоба виникала думка, що, можливо, єдиний спосіб дістатися до цієї організації — це спробувати вийти на її верхівку через людей, які малювали ці дивні символи. Але як це зробити? Як знайти когось, хто зможе допомогти йому проникнути в середовище культу або, принаймні, надати більше інформації?

Поки що він не знав відповіді на ці питання, але був упевнений, що вихід є. Можливо, серед його пасажирів сьогодні були ті, хто міг би допомогти. Можливо, хтось із них знає більше, ніж хоче зізнатися. Джейкоб вирішив бути уважним і звертати увагу на всі деталі, адже будь-яка дрібниця могла стати ключем до розгадки цієї небезпечної гри.

Завершивши робочий день, Джейкоб повернувся на стоянку біля свого дому. Його розум був переповнений думками, переживаннями та сподіваннями. Він вирішив детальніше оглянути навколо і помітив кілька нових, ледь помітних символів Секвої, намальованих неподалік. Ці знаки підсилювали його підозри, що місто охоплене цим культом.

Ідея виявити того, хто залишає ці символи, почала формуватися в свідомості Джейкоба, але він ще не знав, як це реалізувати. Він трохи постояв, обмірковуючи свої подальші кроки, але врешті-решт вирішив повернутися додому, залишивши цю загадку на наступний день.

Коли Джейкоб зайшов у свою квартиру, він нарешті зміг перевести дух після важкого дня. Він вирішив привести себе до ладу та освіжитися. Під час душу його думки не покидали його. Він зосередився на ідеї спіймати того, хто малює ці дивні та тривожні символи. Це стало для нього справжньою нав'язливою думкою.

Після душу Джейкоб ліг на свій улюблений диван, намагаючись знайти відповіді на всі питання, які його турбували. Але роздуми не давали йому спокою. Він вирішив зателефонувати брату Ендрю, щоб дізнатися, як просуваються його пошуки, і одночасно попросити поради щодо того, як можна спіймати людину, яка залишає ці моторошні знаки по місту.

Задумавшись, він взяв телефон і набрав номер Ендрю, з нетерпінням чекаючи на відповідь. Ендрю довго не відповідав, і це лише посилювало тривогу Джейкоба. Нарешті, брат підняв слухавку, і Джейкоб одразу запитав, чи все в порядку. Ендрю намагався його заспокоїти, кажучи, щоб той не хвилювався.

Відчувши полегшення, що з братом все гаразд, Джейкоб почав розповідати про свою ранкову зустріч з літньою парою в кафе. Він описав, як спочатку вони були небагатослівними і намагалися уникати розмови, але згодом зважилися поділитися своїми спостереженнями. Подружжя, яке виглядало як інтелігентні, добре виховані пенсіонери, зізналися, що живуть неподалік від парку і бачили таємничі вогні вночі. Вони розповіли, як помітили, що люди, які були біля вогнища, раптово почали тікати, ніби їх щось злякало. Але найстрашніше було те, що з появою символів секвої в місті почали зникати люди.

Деякі з тих, хто зник, з’являлися через кілька днів, але нічого не пам’ятали про те, де були і що з ними сталося. Інші ж зникали безслідно, і ніхто так і не дізнався, куди вони поділися. Літнє подружжя поділилося, що ці зникнення змусили багатьох городян боятися виходити на вулицю після заходу сонця. Вони зазначили, що місто змінилося, і люди прагнули повернутися до колишнього спокою.

Джейкоб також розповів, що подружжя натякало на те, що всі ці події пов'язані з якимось моторошним ритуалом, ймовірно, окультного походження. Вони застерегли Джейкоба, щоб він не втручався в цю справу, адже це може мати трагічні наслідки. Проте, незважаючи на всі застереження, Джейкоб вирішив, що не може залишитися осторонь. Він прагнув дізнатися правду і зупинити зло, що поширюється його рідним містом.

Після того, як Джейкоб розповів Ендрю про все, що його турбувало, він поділився своїми думками. Джейкоб висловив переконання, що символи секвої та зникнення людей мають якесь спільне коріння, і, можливо, це частина таємного культу, що діє в місті. Він запитав у брата, чи є у нього якісь ідеї або знання про те, як можна виявити тих, хто малює ці символи, або дізнатися більше про цей культ.

Ендрю порадив Джейкобу встановити камери у своїй квартирі, спрямувавши їх на стоянку з його автомобілем і у бік парку. Він також зазначив, що має знайомого майстра, який може професійно налаштувати обладнання. Щоб пришвидшити процес, молодший брат пообіцяв надіслати контакти спеціаліста через мессенджер.

Джейкоб уважно вислухав брата. Ідея встановлення камер здалася йому практичною та розумною, особливо в умовах, що склалися. Він подякував Ендрю за пораду і сказав, що чекає на контакти майстра.