Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

пора, — дівчина однією рукою потягнула за рукав розлюченого дракона, другою утримувала заморожуюче заклинання. Ось тільки даремно вона наостанок глянула в очі брата. Попрощатися хотіла, а погляд Коріна, немов кинджалом, полоснув по серцю — образа, біль і нерозуміння. Як же важко приймати таке від близької людини.

Її пожертву, на жаль, ніхто не оцінить. Для брата вона зараз зрадник, який пішов до драконів. І причини цього не такі вже й важливі, зрада є зрада, якою причиною не прикрийся. Для драконів же вона — чужинець, пішак у їхній грі. Добре, що зараз ніч, і в темряві не видно сльози на очах…

— Що думаєш? — запитав Тарк, коли парочка зникла на сходах.

— Ящірка дійсно з правлячого Гнізда.

— Думаю, в цьому питанні ми може довіряти професіоналізму метра.

— Вважаєш, вона з ним, ну, може, у них там серйозно? — зам'явся Корін.

Тарк повернув його до себе, струснув за плечі.

— Не розкисай. Ти маєш їй вірити. Упевнений, що між особистими почуттями і обов'язком перед сім'єю вона вибере родину. Жодному лускатому твоя сестра не дозволить збити себе з пантелику.

— Дякую, — видихнув з полегшенням Корін, потім посміхнувся, — Цікаво, це я повинен був тебе переконувати, а не навпаки.

— Ти занадто сильно любиш сестру, тому емоції затьмарюють справжню картину подій. Спробуй відсторонитися і поглянути на все з боку.

— Добре, — зітхнув Корін, — спробую. Що у нас з результатами вилазки?

Вони піднімалися по сходах, тихі кроки майже не порушували тиші будинку. Та й не було кого турбувати. Говорити про побачене в підвалі не хотілося. Дракон, правда, поривався все спалити, ледве його відрадили. Тарку довелося пообіцяти, що Еспергусу в будь-якому варіанті влаштують нещасний випадок зі смертельним наслідком, хоч маги і не втручаються зазвичай в політику інших світів. Але і залишити кривавого маніяка при владі не можна. Та й не втрутяться маги — прилетять дракони. А ці делікатністю не страждають — без роздумів спалять півміста для гарантії.

— Не складається у мене ця головоломка — дракони, дівчина, простірник і герцог. Занадто дивний набір. До того ж пряме курування правлячого Гнізда. Справа серйозна, якщо вони ведуть її самі. Ще це наполегливе прагнення приховати все від чужих, а може, не тільки від чужих, а й від своїх. Раз нам не можна поки дістатися до лускатих і вивернути їх навиворіт, будемо трясти Хірано. Та й хлопці завтра, точніше вже сьогодні, повертаються.

Вони вийшли на безлюдну площу. Корін накинув завісу невидимості, і парочка магів попрямувала до узбережжя. Там простіше відкривати портал.

Глава 19

Темними вулицями міста дракон вів її в таверну, в якій вони обідали вдень. Дракон будувати портал вночі відмовився, сказавши, що в такий час доби навіть йому в Гніздо краще не потикатися. Втомлена Риль лише мигцем подумала, що причина не дуже зрозуміла, і швидше за все у дракона є мотиви затриматися в місті на ніч, але озвучувати їх він чомусь не став.

Дійшовшись до таверни, Ластіран швидко підняв заспаного господаря, двері дерев'яні — легше відкрити, ніж потім лагодити. Той, відчайдушно позіхаючи, покірливо приготував їм кімнати.

Вранці дівчину ніхто не будив, і Риль безсовісним чином проспала до полудня. Спустилася вниз. Народу в залі майже не було. Час обіду ще не настав, а сніданок давно вже пройшов. Лише один стіл був майже повністю заставлений мисками з їжею. Перед усім цим достатком гордо сидів Ластіран і методично знищував продуктові запаси таверни. Риль скромно присіла поруч, дракон, зайнятий пережовуванням їжі, кивнув, і тут же підсунув до неї тарілку з ароматними оладками. Від подібної турботи всередині щось здригнулося, стало тепло і затишно. Після вчорашніх пригод Риль і сама відчувала себе маленьким, але дуже голодним драконом.

Коли на столі нічого не залишилося, Ластіран з блаженним виглядом відкинувся на спинку стільця. В руках він тримав великий кухоль з хмелем. Іноді і люди можуть придумати щось корисне. Самі дракони не варили хміль, але не пропускали можливості насолодитися цим дивовижним напоєм.

— Вам вдалося що-небудь знайти вчора? — знизивши голос, запитала Риль. Після ситного чи то сніданку, чи то обіду, думати про справи не хотілося, але зараз її власні бажання значать менше, ніж кружка з гарячим хмелем, що стояла перед нею на столі.

— І так, і ні, — помовчавши, відповів дракон. Він ледь відчутно поморщився — згадувати вчорашній кошмар було важко, — в самому будинку слідів викрадених немає, але маг зі скель там явно бував. Навряд чи у герцога багато друзів серед твого народу. Твій брат стверджував, що над захисними плетивами працював хтось зі своїх і явно майстер. Але мені вдалося знайти дещо цікаве, — Ластіран з загадковим виглядом дістав щось невелике зі свого пояса, розгорнув. Риль не змогла стримати розчарування — загадковий предмет виявився всього лише чорним оксамитовим мішечком, причому явно порожнім.

— Що це? — ввічливо поцікавилася вона.

— Не так важливо, що це, як те, що в ньому зберігали, — дракон явно насолоджувався роллю детектива, — до того ж ніхто не буде ховати в захищеному сховищі непотрібний предмет. Дивись, — він акуратно розв'язав тасьми і провів пальцем по внутрішній поверхні мішка. На кінчиках пальців залишився жовтуватий порошок. Риль теж засунула в мішок руку, розтерла в пальцях жовтий пил, піднесла його до носа. Щось гірке, незвичне, але досить приємне. Єдине, що дівчина могла сказати точно, — запах їй незнайомий. Так, і чим мішок міг допомогти в розслідуванні — незрозуміло.

— Може, не варто виносити його з дому? Герцог, напевно, помітить пропажу. Хоча ми і так там наслідили.

— По-перше, його світлість повернеться тільки через два дні. По-друге, я не впевнений, що він взагалі знає про існування цього предмета, — загадково посміхнувся дракон, але питання, яке Риль поривалася задати, зупинив нетерплячим жестом, — по-третє, я тут декому шепнув, що захист в будинку більше не досконалий. Упевнений, наступні два дні туди ще навідаються. Візит гостей зітре наші сліди.

Риль мимоволі захопилася діями цього хвостатого інтригана. Герцогу можна лише поспівчувати, хоча ні, правильніше буде позловтішатися. Він явно не дорахується багато чого зі своєї колекції коштовностей.

На вулиці по-літньому припікало. З одного боку це радувало, з іншого — нагріта вода розповсюджувала такі аромати, що хотілося розлучитися зі з'їденим. Риль затримала подих, їх шлях лежав через портові квартали, і бруд тут був жахливий. Але дракону на навколишнє неподобство було, схоже, плювати. Головне — швидше опинитися на узбережжі і відкрити портал.

Раптово Ластіран завмер, до чогось принюхуючись. Риль від несподіванки вперлась у