Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

Риль розривалася між бажанням навчитися хоч одному правильному заклинанню і недовірою до підозрілого мага. Але хоч маг і викликав підозру, загрози від нього Риль не відчувала.

— Ілюзія? — уточнила вона.

— Тільки ілюзія, боязка ви моя, — з найсерйознішим виглядом підтвердив маг, лише в глибині його очей майнули смішинки.

Все виявилося просто. Риль помилилася трохи, але кардинально. На жаль, навіть зміна кута нахилу однієї нитки до іншої може привести до абсолютно несподіваного ефекту. Дівчина пильно вдивлялася в ілюзорну структуру, створену магом. Той повільно повертав її, даючи Риль можливість розглянути все в деталях і запам'ятати. З боку структура нагадувала сніжинку, в якій поєднали попарно всі вершини. Магів з дитинства тренували запам'ятовувати подібні речі за лічені секунди, і через кілька хвилин у руках Риль переливалися срібні та білі нитки заморожуючого заклинання — справжнього, не ілюзорного. Дівчина відразу ж відчула себе впевненіше і трохи розслабилася. Схоже, маг цього і домагався.

— Непогано, непогано, ви все схоплює на льоту. Приємно мати справу з настільки талановитим даруванням. Дозвольте мені представитися — Хірано Ельнесіо, до ваших послуг. Чи буде мені дозволено дізнатися ім'я дивовижного створіння?

Дівчина скривилася — манера розмови мага виводила її з себе.

— Риль, — буркнула вона.

— Риль, — повторив маг, немов пробуючи її ім'я на смак, — знаєте, дитя, а ви дуже схожі на свою матір, Еріліело. І, якщо я не помиляюся, саме вас шукали так ретельно останнім часом, і через вашу зв'язку з драконами магістрат відправив сюди робочу групу.

Риль промовчала. У словах мага, нехай і трохи образливих, була лише правда. У тому, що її впізнали, не було нічого дивного. Її сім'я досить відома серед магів. А зі зникненням дівчини стала ще відомішою.

— Я не маю наміру з вами нічого обговорювати, — відрубала вона.

— Наміри іноді можуть тільки заважати, — філософськи зауважив Хірано. Голос його раптово став низьким і глибоким, чорні очі замерехтіли сріблом, і дівчина з жахом усвідомила, що її тіло більше не слухається свою господиню. Пальці самі собою відпустили нитки атакуючого заклинання, а оксамитовий голос мага продовжувати залучати, пригнічуючи волю і примушуючи до відвертості. Риль з безнадією відчула, що і над своїм розумом вона більше не владна. Її зараз охоплювало тільки одне бажання — розповісти магу все без приховування. Вона спробувала закрити рот рукою — марно, тіло остаточно заціпеніло.

Протяг ворухнув волосся на голові у дівчини, на плечі лягли чиїсь теплі руки, проганяючи сковуюче заціпеніння.

— Хірано, будьте ласкаві пояснити вашу присутність тут і напад на пані! — зовні спокійний Тарк стояв навпроти мага, але по його очах було видно, що він ледве стримується від люті. В руках Коріна вже поблискували червоно-чорні нитки атакуючого заклинання, вельми небезпечного навіть на вигляд. Риль з мимовільною заздрістю глянула на брата — коли вона сама зможе створювати щось подібне?

Хірано ніяк не прореагував на демонстрацію сили.

— Нападу не було, лейсере Тарку (лейсер — звання мага, який займає посаду командира МЗСП). Я б у жодному разі не посмів заподіяти шкоду поважній Еріліелі. Всьому виною моя невгамовне цікавість. Так несподівано зустрівшись з кровником дракона, мені просто захотілося дізнатися про них якомога більше.

Н-да, вигляд у мага був покаянний, ось тільки в щирість цього каяття Риль не вірила.

— Тому ви вирішили застосувати до моєї сестри заклинання примусу? — скинувся Корін.

— Мені щиро жаль, — нахилив голову маг.

— Добре, з примусом ми розберемося потім, але причини вашого перебування в будинку герцога нам би хотілося почути зараз, — нарочито спокійним тоном запитав Тарк. У Риль від його тону мурашки по шкірі пробігли, за спокоєм ховалася бурхлива лють, але Тарк професіонал — піддатися емоціям — значить програти.

— Але, шановний лейсере, я ж не цікавлюся причинами вашого перебування в підвалах цього будинку, хоча це і досить цікаво, а якщо до цього додати ще й компанію дракона правлячого Гнізда, то можна зробити вельми неоднозначні висновки.

Тарк зблід, але стримався. Риль і сама відчувала, що маг просто знущається над ними. Всередині неї піднімалася хвиля роздратування.

— У кожного з нас є свої причини перебувати тут цієї ночі. Здається мені, в потрібний час все розкриється само собою. А тепер дозвольте мені відкланятися. Моє шанування, пані Еріліело. Повірте, зустріч з вами найприємніший сюрприз за останні роки мого життя. Я щиро сподіваюся, що наше знайомство продовжиться.

— І не сподівайся, — відповів замість неї дракон, власницьким жестом обнявши дівчину. Але маг лише посміхнувся. Вклонившись всієї компанії, він зник у темряві на сходах.

— Ти що, відпустиш його просто так? — заволав Корін, як тільки кроки мага стихли на сходах. Він насилу стримався, щоб не запустити своє смертоносне творіння в спину Хірано.

— Пропонуєш заарештувати його прямо зараз? — зло примружився Тарк, — повір, був би найменший привід, я б його використав.

— Але він же напав на Риль!

— Справді?! І що ми висунемо як доказ? Її, — він кивнув у бік дівчини, — тут немає, і не буде, поки ми не розберемося в усьому або вона не погодиться повернутися.

Корін знітився, потім, клацнувши пальцями, розвіяв заклинання.

— Але розмову з ним ми ще не закінчили, — втішив його Тарк, — правда, тиснути на нього я не зможу. Розумний, зараза, відразу зрозумів, що офіційно магістрату про Риль ми не доповіли.

— Він може розповісти? — стурбовано поцікавився Ласті. Поінформованість широкого кола осіб про дівчину спричинить непотрібні ускладнення.

— Не думаю, — хитнув головою Тарк, — судячи з усього, сам не хоче розголосу, та й не чекав нас тут зустріти.

Маг повернувся до дракона.

— Може, настав час розповісти нам про ваші хвостаті проблеми, — наче ненароком поцікавився Тарк, — а то від пані Еріліели правди не дочекаєшся. Непогано ви її залякали.

— Риль ніхто не лякав, — дракон склав руки на грудях, всім виглядом демонструючи ображену зарозумілість, — і їй у нас нічого не загрожує.

— Невже? — скорчив недовірливу гримасу Тарк, — то якого скрученого портала вам від неї треба?

— А ось це не твоїх крил вітер, — прогарчав дракон, теж втрачаючи терпіння.

У повітрі замерехтіли спішно створювані структури заклинань, а ще відчутно потеплішало.

— Якщо хто зрушить з місця або хоч слово скаже — заморожу, — Риль продемонструвала спантеличеним від її втручання хлопцям скручену сніжинку. Хірано прямо провидцем виявився — його допомога стала дуже до речі. Найпотрібніше заклинання, щоб охолодити деякі гарячі і безмозкі голови. І так в останні п'ять хвилин її нахабно викинули з обговорення.

— Ми йдемо, Тарку, Коріне, дякую за компанію. Може, ще зустрінемося, але нам