Ірен Васильєва - О, мій Бос, Ірен Васильєва

- Сину, те що каже Соня правда? – Реймс старший перевів напружений погляд у бік Елізабет.

- Тату, говори прямо. Елізабет все знає. І ні, відповідь на твоє запитання. Я і пальцем до неї не торкався. А батько її дитини, точно не є.

Мет кивнув головою приймаючи відповідь сина.

- Добре, з цим розібралися. А тепер мене цікавить ще одне важливе питання. - Він уважно подивився на Лізі і лукаво їй посміхнувся. - І коли у нас планується радісна подія? Коли я вже нарешті стану дідом?

Він кивком голови вказав на живіт дівчини. Та трохи зніяковіла. Рум'янець виступив на її щічках.

- За чотири місяці.

– І хто в нас буде? Кого замовляти, рожевого поні чи звичайного?

Майкл розсміявся

- Ми поки що й самі не знаємо. Маля не хоче нам спрощувати завдання. На кожному узд він повертається до нас своєю попкою.

- Весь у свого татуся. Ти робив так само. Так що чекайте на хлопчика. - Розреготався Мет.

День видався довгим. Розмови затяглися. Майклу з батьком довелося їхати на фірму і особисто брати участь у всіх тих перевірках, надісланих містером Греєм.

Елізабет рвалася їм на допомогу, але Майкл у компанії батька суворо заборонили їй хвилюватися.

І під таким суворим конвоєм доправили її до дому. Заручившись обіцянкою, що буде відпочивати.

Самих же чекала купа справ, і відкладати їх на потім було не можна.