Яна Янко - Він та Вона, Яна Янко

Після вечірки минуло три дні.

1 червня - перший день літа. Сонце уже стояло в самому зеніті, і його промені проникали крізь напівзадерті штори. Від цього світла у кімнаті було яскраво, але приємно. Еліза повільно витягнулася, встала з ліжка та подивилася на годинник. Її очі розширилися.

– Вже так пізно?! – вигукнула дівчина та швидко встала з ліжка.

"Але не так вже й пізно, тільки дванадцятя година", – подумала вона.

Але їй ще потрібно було підготуватися до "побачення" з Яном. Вона не могла зрозуміти саму себе: як вона узагалі погодилась на ці зустрічі? Невже їй настільки цікаво? Можливо.

Хоча вони ніколи раніше не спілкувалися належним чином, єдиний підхід до зустрічі з Яном полягав у тому, що його друг Сем зустрічався з її найкращою подругою Леєю. Від цього факту вона не могла уникнути розмови з Яном, навіть якби дуже хотіла. І зараз в неї теж не було вибору.

Тож вона відчинила двері до ванної кімнати, щоб прийняти душ та зняти напругу після вечірки. Зайшовши всередину, дівчина відчула спокійну атмосферу кімнати, де лунала тиха музика і запахло ароматними свічками. Вона підійшла до душової кабіни та відкрила кран із гарячою водою, після чого почала знімати з себе речі.

Спочатку вона обережно розв'язала пояс халата, зроблений з м'якого бавовняного матеріалу, та зняла його, повісивши на гачок золотистого кольору.

Потім, підняла руки, доторкнувшись до лямок ніжно рожевого пеньюару з атласу, прикрашений витонченим сірим мереживом, який дарував відчуття витонченості та елегантності.

Чутно було легке шурхітання матеріалу, коли вона зняла їх зі своїх плечей, відчувши м'якість та гладкість тканини. Пеньюар зіслизнув вниз, падаючи на холодну плитку, а за ним впала біла, нижня білизна.

Еліза підняла ногу, переступила через одяг і зайшла всередину душової кабіни, закривши за собою двері. Дівчина встала під потоком теплої води і заплющила очі. Вона відчувала, як краплі води ніжно обливають її тіло, розслаблюючи м'язи та знімаючи напругу. Вона вдихнула гаряче повітря глибоко в легені й повільно випустила його, насолоджуючись теплом і комфортом.

Звуки крапель води створювали музику, яка легко линула в повітрі. Еліза насолоджувалась цим моментом, забуваючи про зовнішній світ. Під час миття свого тіла вона звертала увагу на кожну деталь, яку зазвичай ігнорувала. Вона відчувала, як м'язи зняли напругу, і повернулися до нормального стану. Коли вона нанесла шампунь на волосся, то знову відчула насолоду, коли рухи її пальців проникли глибоко в волосся, зробивши його м'яким.

Повільно, майже ритмічно, дівчина розпочала наносити шампунь на своє волосся, поки воно не перетворилось на піну. Дівчина глибоко вдихнула, насолоджуючись запахом м'яти та евкаліпту, і продовжувала рухатися, ретельно змиваючи піну з волосся.

Після того, як вона закінчила, дівчина обмотала рушник навколо голови, щоб зняти зайву вологість. Еліза вимкнула воду і вийшла з кабінки, випускаючи гарячу пару. Дівчина взяла великий, м'який рушник і обернула його навколо грудей.

Підійшовши до дзеркала, вона зняла рушник з голови та повісила його на гачок. Дівчина стоїть перед дзеркалом, щільно стискаючи волосся між долонями. Вона аккуратно взяла сушку і починає обережно просушувати свої локони, приділяючи увагу кожній деталі. З кожним рухом сушки, волосся поступово набуває форми, яка їй до вподоби.

Коли волосся було повністю сухим, Еліза взяла м'ятну зубну пасту та щітку і почала чистити зуби, спираючись лівою рукою на раковину та дивлячись в дзеркало. Після того, як вона почистила зуби, вона налила в склянку води й прополоскала рот.

Виплюнувши каламутну воду, дівчина знову подивилася на своє відображення в дзеркалі. Вона була красивою та блискучою, з чистою та свіжою шкірою.

Еліза повільно вийшла з ванної кімнати, ще деякий час насолоджуючись приємними відчуттями після душу. Підійшовши до своєї шафи, і відсунувши одну зі шухляд витягла з неї чисту білизну. Еліза відчувала, як м'яка та гладка тканина лягає на її тіло. Потім вона розгорнула свій рушник та зняла його з себе. Дістала свій улюблений бюстгальтер та швидко застібнула його на собі.

Закривши шухляду, Еліза уважно розглядала всі свої речі, обираючи, що вона одягне на "побачення". Її погляд блукав по сукнях, джинсах та футболках.

І зупинився на літній сукні, що лежала на верхній полиці шафи. Діставши її, і вона миттєво залоскотала пальці Елізи. Це була ніжно рожева сукня, зроблена з легкої та м'якої тканини. Сукня сягала до колін. На ній були широкі бретелі, що дозволяли показати вишуканий крій зони декольте. Досить пишний низ сукні давав змогу зберегти весь образ.

Еліза підійшла до дзеркала, що знаходилось поруч із шафою, та приступила до ретельного огляду свого вигляду. Сукня підійшла як ніколи раніше, підкреслюючи її ніжність та жіночність. Вона відчувала себе комфортно та привабливо, а кожен рух її тіла відбивався на вібраціях тканини, створюючи звучну мелодію.

Після того, як вона обрала образ, дівчина присіла перед великим дзеркалом та почала робити макіяж. Її обличчя було прекрасним, майже ідеальним, тож вона не витрачала багато часу на нанесення косметики. Трохи рожевих тіней на повіки, маленькі стрілки та туш на вії. На губи вона нанесла бальзам із фруктовим ароматом.

Вона якраз обирала сережки, коли почула дивний звук.

                                БАМ!

Еліза повернула голову. І знову.

                                 БАМ!

У вікно щось прилетіло. Спочатку вона не зрозуміла, що відбувається. Але коли стук знову повторився, дівчина розлютилася. Хтось щось кидав у її вікно! Еліза різко підскочила з крісла і швидко підійшла до вікна, на якому були червоні плями. Вона відчинила його, висунувшись назовні.

"Що за! – подумала вона побачивши, що під її вікном стояв Ян власною персоною. — Невже вже шоста?"

Поглянувши на годину, Еліза підтвердила свою здогадку. І знову повернулась до вінка.

– Агов! Еліза! – голосно покликав Ян.
– Ти що робиш?! А нормально зайти не міг! – збентежено вигукнула вона.
– Так швидше! – Ян прокоментував, викидаючи руки в сторони з жартівливим виразом на обличчі.
– Ти довбень! – розлючено закричала дівчина.