Марса Чаунік - Невдячна іграшка 18 плюс, МАРСА ЧАУНІК

Однак, зараз при чужій, сторонній людині  –  не можна. Доведеться дочекатися усамітнення в готельному номері. Тоді вже точно дам волю всім своїм емоціям, відпущу внутрішню пружину та, знаю з досвіду, не вперше плакатиму, що на певний час стане легше. А потім знову, і так по колу. А що робити? Такий біль втрати ніколи не вщухне. Він не минає за помахом чарівної палички, він завжди поруч…

Ми завершуємо розмову з Віталіком. Він пробує заспокоїти мене, переконуючи, що все буде добре, він чекає на мене, та відразу на телефоні пілікає повідомлення в телеграм з його домашньою адресою. А чорний джип під кермуванням Станіслава Маєвського заїжджає на якесь паркування поруч з незнайомим мені офісним центром, а десь там неподалік бачу вогні. На неоновій вивісці якогось кафе красується  напис – 24/7. Перелякано зводжу здивовані округлені очі на Станіслава. Куди це він привіз мене? І що взагалі відбувається?

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно