Дана Лонг - Втекти від долі, Дана Лонг

– Не грайся зі мною дівчинка. Ти не зможеш вічно тікати від мене, придумувати дурні відмовки, щоб не зустрічатися зі мною. А може затягнути тебе в спальню і гарненько відтрахати? – очі Влада темніють і він переводить погляд на мої губи. Мої ноги підкошуються, і він утримує мене за талію, щоб я не впала. – Може, це приведе тебе до тями і ти, нарешті, поясниш, що відбувається? – Гостей повний будинок... – я намагаюся заперечити. – Та плювати мені на гостей! – Влад психує і грубо цілує мене.

– Пролог –

Водій таксі зупиняється біля нічного клубу, я виходжу з машини та озираюся навколо. Денис повинен бути десь тут, адже ми домовлялися зустрітися біля входу. Але сьогодні прийшло стільки людей, що мені ніяк не вдається розгледіти його в натовпі.

– Привіт красуня, нудьгуєш? – над моїм вухом несподівано лунає оксамитовий голос.

Посміхнувшись, я дивлюся через плече назад і зустрічаюся поглядом з Денисом.

– Привіт.

– А я вже гадав, що ти не приїдеш, – Денис обіймає мене за талію і пристрасно цілує в губи.

Якийсь час ми стоїмо, злившись у поцілунку, але раптом я відчуваю, що руки Дениса починають відверто блукати моїм тілом.

– Стій. Почекай. Тут повно народу… – я намагаюся відсторонитися.

– Моя ти скромниця, – посміхається він.

– Справа не в цьому, просто всі дивляться на нас. Мені некомфортно.

– Гаразд, тоді пішли всередину, – він хапає мене за руку і тягне до входу в клуб.

Нас пропускають без проблем і позачергово, бо один із охоронців на вході є другом Дениса.

Ми розташовуємося біля бару, Денис замовляє мені коктейль, а собі шот «Камікадзе».

– За тебе красуня, – він піднімає чарку і випиває одним махом, а я повільно потягую свій коктейль.

– А ти пам'ятаєш який сьогодні день?

Я починаю перебирати дати в пам'яті, намагаючись згадати, яке сьогодні може бути свято.

– Сьогодні рівно місяць як ми зустрічаємось, – Денис цілує мене у шию, від чого вона вкривається мурахами.

Так, справді, сьогодні рівно місяць як ми разом. І познайомилися ми, до речі, у цьому самому клубі.

– І як я могла забути.

Раптом до нас підходить якась брюнетка і кладе свою руку на плече Денисові.

– Привіт любий, як життя?

Він повертає голову у бік дівчини і похмуро дивиться на неї.

– Привіт Каріна, не очікував тебе тут побачити. А я тут зі своєю дівчиною відпочиваю.

На її обличчі миттєво зникає посмішка і вона поспіхом прибирає руку з його плеча.

– Зрозуміло. Тоді бажаю приємного відпочинку, – вона розвертається і йде, за секунду розчиняючись в натовпі.

Денис проводить її поглядом, що не вислизає від моєї уваги, через що я починаю сердитись.

– Це ще хто така? – мене напружує поява цієї дівки і те, як по-господарськи вона поклала руку на мого хлопця.

– Так, знайома. Не зважай, – Денис підморгує мені і замовляє у бармена ще один шот.

У розпал веселощів Денис попереджає, що йому потрібно відійти ненадовго.

Я вирішую не нудьгувати біля бару і піти потанцювати. Заплющивши очі, я віддаюсь своїм почуттям і рухаюсь в ритмі музики на танцполі, краєм ока ловлячи на собі зацікавлені погляди хлопців.

Минуло досить багато часу, я вже трохи втомилася, а ще мені стає дуже спекотно, тому я вирішую перепочити і освіжитися. Повернувшись до бару, я замовляю собі ще один коктейль.

«Де ж Денис. Куди він міг подітися».

Я вже починаю трохи хвилюватись за нього, адже минуло чимало часу відколи він пішов.

– Сумуєш, крихітко? – Денис притискається до мене ззаду і обдає гарячим диханням моє вухо.

– Ти де був? У тебе все гаразд? – я стурбовано дивлюся на нього і помічаю на його шиї синяк, який більше схожий на засос.

– Так, красуне, все просто чудово. Слухай, щось набрид мені цей клуб, може, поїдемо, повеселимося в інше місце?

– Гаразд, поїхали, – погоджуюся я, і ми поспіхом залишаємо клуб.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно