Лаванда Різ - Дочка пірата, Лаванда Різ

- Комп'ютере, видайте мені дані за номером КМ-157! – здавалося, контролерка глузувала з когось із них.

– КМ-157 –  офіцер третього рангу Ілай Бош. Людина. Білий. Стать чоловіча. Місце народження: база Авалон. Вік: двадцять вісім років. Волосся темно-русяве, очі блакитні, обличчя овальне, ламанський профіль, вага 76 кг, зріст 180 см, особливі прикмети: протезовані мізинець та безіменний пальці лівої руки; косий шрам вище попереку праворуч довжиною двадцять сантиметрів та шириною одинадцять міліметрів; обширний шрам від опіків на лівому плечі. Одружений, код партнера КМ-376. Дітей немає. Інформація про призначення, участь у військових операціях – засекречена! – викарбував механічний голос.

- Комп'ютере, інформація за номером КМ-376!

- Код КМ-376, біженець із Тарґо. Еннжина Вадебун. Людина. Біла. Стать жіноча. Місце народження: (дані приблизні) колонія на планеті Кора. Вік двадцять два роки. Брюнетка, очі сірі, обличчя овальне, проазійський профіль, вага 56 кг, зріст 170 см, особливих прикмет не має. Заміжня. Партнер: Код КМ-157. Дітей немає. Дані не перевірено. Уточнення неможливе. Код КМ-376 не ідентифікований у базі даних.

- Будь ласка, офіцере Бош, отримайте кота в мішку. Я вітаю вас, вам надано доступ до програми та забезпечене місце проживання на основній базі «Аватар-1». Можете прямувати у житлові бокси. Номер вашої сімейної кімнати – 456. Бажаю удачі! - Контролерка ображено підібгала губи.

- Нікуди я не піду! - Раптом крикнула Енн. – Я не маю наміру брати участь у програмі. Для цього я сюди й прийшла! Негайно виправте все. Я не хочу жити на цій базі! Це рішення порушує права людини!

- Шкода, але рішення вже затверджено. Тепер, аби скасувати його, вам доведеться звернутися до імперського суду. Скажіть спасибі офіцеру Бошу, може він допоможе вам правильно подати заяву до юридичного відділу. А тепер залиште мій кабінет!

Ілай мовчки та легко підняв дівчину за талію і майже виніс її до коридору, але через хвилину вона почала вириватися.

- А я, мабуть, погляну на вашу базу даних, – спокійно промовив, спостерігаючи за всім цим Бун.

- Ти! - Енн з розмаху вдарила Ілая в груди. - Що ти накоїв?! Хто дозволив тобі розпоряджатися мною, солдафоне імперський?! Чому ви всі лізете до мене, я просила вас?!!

- Тихіше! – коротко процідив Ілай. - Що зроблено те зроблено. Ходімо! Не заводь мене! Я можу бути дуже брутальним. Ходімо, поговоримо в іншому місці.

Майже в шоковому стані, вона спустилася за ним на четвертий ярус у житлові бокси і слухняно зайшла до відведеної їм кімнати.

- Запам'ятай, код замку 3380 ХХ.

- Здався мені твій код! Маячня! Я не вірю, що це сталося зі мною! - Енн вибухнула істеричним сміхом. - Ти просто не уявляєш, що наробив, солдате! Знайди собі іншого партнера, це в твоїх інтересах!

- Мене звуть Ілай, - тихо промовив він.

- А мені все одно як тебе звуть, я не маю наміру тут залишатися!

- Навіть якщо ти подаси до суду, це затягнеться, бо прислухатимуться насамперед до моєї думки. І я прошу тебе цього не робити. Ти, як і я, опинилася в цій програмі. Тож чому б не віддати борг Імперії. - У його голосі чулася втома і навіть смуток.

- Та ... ти ... я, - Енн заїкаючись запнулася, усвідомивши раптом, що довести йому вона нічого не зможе, переконати чи вмовити теж, а розповісти йому правду категорично не можна. Усвідомлення ситуації остаточно вибило її з сил, і Енн впала на край ліжка, опустивши руки.

- Ти взагалі уявляєш собі, солдате, як це відбуватиметься? - Втомлено промовила вона.

- Ти зараз питаєш про фізіологію або про практику? - таким же знеможеним тоном запитав Ілай.

- Я говорю про моральну сторону, про емоції та почуття, ідіоте.

- Я не розумію тебе. Ця сторона абсолютно тут ні до чого. Слухай, а давай зараз ні про що не будемо говорити. Просто поспимо, я так давно мрію виспатися, просто по-людськи виспатися, - потім, зробивши паузу, стягуючи з себе комбінезон, він додав, - Не потрібно боятися, я не ображу тебе.

І далі, не звертаючи уваги на її розширені очі та брови, які злетіли врозліт, він ліг на ліжко, обійняв подушку і миттєво заснув.

Енн, нарешті, проковтнула застряглий клубок у горлі та наїжачила своє коротке темне волосся. Обвівши поглядом кімнату, вона ще раз важко зітхнула. За звичкою, торкнувшись гомілки, вона хотіла перевірити чи на місці її ніж, але, згадавши, що його відібрали при огляді, знову зітхнула. Не роздягаючись, вона прилягла на іншому кінці ліжка, і, не зводячи очей зі спини Ілая, все ж забулася важким сном.

Сповнене небезпеками та переслідуваннями бродяче життя зробило її сон чутливим та коротким. Кожні п'ять годин вона ставала на вахту, змінюючи одного з братів. Тому рівно через п'ять годин Енн прокинулася. Уві сні Ілай повернувся до неї обличчям і продовжував міцно спати. Гостра жіноча цікавість змусила Енн тихенько підповзти ближче, щоб гарненько розглянути риси цього умиротвореного обличчя. Воно здавалося таким спокійним і шляхетним, дихання було рівним та глибоким. Іноді довгі закручені на кінчиках темно-русяві вії трохи тремтіли, ніздрі красивого рівного носа ледве помітно роздувалися в унісон грудям, які повільно здіймалися та опускалися. Енн затримала погляд на маленькому шрамі, що перетинав праву брову, мимоволі вона посміхнулася. Було в цій авантюрі щось забавне. Поруч з нею спав довірливий та безтурботний солдат Імперії, який навіть не здогадувався, що він примусив стати своїм шлюбним партнером …піратку. 

Пірати, які були поза законом і постійно піддавалися арештам та переслідуванню. А ще, гостроти додавало те, що стосунки з солдатами Імперії були строго заборонені серед піратського братства. Тіар до тремтіння ненавидів імперських шукачів, зі скреготом зубів він міцно відгукувався про самих офіцерів, і навіть в найжахливішому сні старий пірат не міг би уявити, що його дочка буде жити з одним із них. Це було для Енн немов забороненим плодом. Вона не хотіла засмутити батька, зовсім ні! Але табу так заворожувало та притягувало до себе! Так захотілося дізнатися ворогів ближче, хотілося зрозуміти, чим вони дихають, і чи дійсно потворні їхні душі, як і їхні вчинки проти її народу.