Шекспір Вільям - Антоній і Клеопатра, Шекспір Вільям

Ми на морі
Ще поговорим. А на суші, знаєш,
В нас більше сили.
Помпей Звісно,— й то настільки,
Що захопив ти дім мойого батька.
А що гнізда не в'ють собі зозулі,-
Живи тим часом.
Лепід Все це ні до чого.
Скажи нам краще, як приймаєш ти
Умови наші.
Цезар Це найголовніше.
Атоній Ми не збираємось тебе вмовляти —
Зваж сам, що корисніше...
Цезар 1 до чого
Ти призведеш, як більшого запрагнеш.
Помпей Мені ви залишаєте в обладу
Сіцілію й Сардінію, а я
Очистить маю море від піратів
І в Рим постачити вантаж пшениці,-
Як згода є, то розійдімось мирно,
Ні лез, ані щитів не пощербивши.
Цезар,
Атоній і
Лепід Такі умови.
Помпей Знайте, йшов сюди я
Із наміром умови ці прийняти,
Та Марк Антоній розгнівив мене.
Не варто б говорить, а доведеться:
Як воював із Цезарем твій брат,
То матері твоїй дала притулок
Сіцілія гостинна.
Антоній Знаю, знаю
Й давно, Помпею, думаю, як краще
Тобі за це віддячити.
Помпей Дай руку,-
Не сподівавсь, що тут тебе зустріну.
Антоній М'які на Сході ложа. Тож спасибі
За виклик несподіваний,— від цього
Я тільки виграв.
Цезар Дуже ти змінився,
Відколи ми розсталися.
Помпей Не знаю,-
Можливо, доля зла лице й порила,
Та серця не доступиться вона
І не підкорить.
Лепід Стрілись ми щасливо.
Помпей Так, сподіваюсь. То дійшли ми згоди?
Гаразд було б тепер її скріпити
Печатями і підписами.
Цезар Звісно,-
Це перш за все.
Помпей Ну а по тому — учта.
Хто перший пригощає? Киньмо жереб.
Антоній Я пригощу.
Помпей Ні, киньмо краще жереб.
Однаково ми шану віддамо
Твоїй єгипетській добірній кухні.
Я чув, що Цезар на тамтешніх учтах
Погладшав ніби.
Антоній Чув ти забагато.
Помпей Я зла не мислив.
Антоній Та й добра не мовив.
Помпей А ще я чув — Аполлодор приносив...
Енобарб Що з того? Ну, приносив...
Помпей Що приносив?
Енобарб Одну царицю Цезарю в мішку.
Помпей Я лиш тепер пізнав тебе. Ну, як
Живеться, воїне?
Енобарб Чудово. Й буде
Не гірше — ждуть мене чотири учти.
Помпей Ну, дай же руку. Я тобі не ворог.
Тебе я бачив у боях і заздрив
Твоїй відвазі.
Енобарб Я тобі не друг,
Та завжди мав для тебе схвальне слово,
Коли ти заслуговував на десять.
Помпей Мені твоя відвертість до вподоби.
Це до лиця тобі... Всіх на галеру
Прошу до мене.
Цезар,
Атоній
і Лепід Ми йдемо.
Помпей Ходім.
Всі, крім Менаса й Енобарба, виходять.
Менас
(убік)
Твій батько, Помпею, ніколи не уклав би цього
договору.
(До Енобарба)
Ми десь зустрічались?
Енобарб Здається, в морі.
Менас А й справді.
Енобарб Ти вправний на воді.
Менас А ти на суходолі.
Енобарб Я хвалю кожного, хто хвалить мене. А втім, то-
го, що я зробив на суходолі, не заперечиш.
Менас А я на воді.
Енобарб Воно-то так, хоча тобі краще було б — заради
власної безпеки —дещо й заперечити. Адже ти на морі великий
розбійник.
Менас А ти на суходолі.
Енобарб Коли так, то я зрікаюся своїх заслуг. Але дай
руку, Менасе. Якби наші очі мали суддівську владу, вони б зараз
заскочили на гарячому двох злочинців, що цілуються.
Менас У всіх людей чесні обличчя, хоч би що робили
їхні руки.
Енобарб Тільки не в гарненьких жінок.
Менас І не дивно. Адже їхні обличчя крадуть серця
Енобарб Ми прийшли сюди битися з вами.
Менас Щиро шкодую, що все скінчилося пиятикою.
Сьогодні Помпей просміє своє щастя.
Енобарб А назад уже годі відплакаги.
Менас Правду кажеш. Ми не сподівались побачити тут
Марка Антонія. Скажи, будь ласка, він одружився з Клеопаї юю?
Енобарб Цезарева сестра зветься Октавія.
Менас Атож. Вона була дружиною Гая Марцелла.
Енобарб А тепер вона дружина Марка Антонія.
Менас Та невже?
Енобарб Справді.
Менас То він і Цезар зв'язані назавжди.
Енобарб Якби мене спитали, я такого не провістив би.
Менас Мені здається, в їхньому шлюбі більше політи-
ки, ніж кохання.
Енобарб Мені теж. От побачиш: ці узи, замість зміцнити
їхню дружбу, стануть їй зашморгом. В Октавії — побожна, тиха і
спокійна вдача.
Менас Хто б не хотів собі такої дружини?
Енобарб Той, хто сам не такий, як-от Марк Антоній.
йому знов заманеться єгипетської страви. Тоді зітхання Октавії
роздмухають у Цезарі вогонь. І те, що їх з'єднує, стане приводом
до розриву. Антоній буде там, де його кохання, а тут він одру-
жився тільки задля вигоди.
Менас Можливо, й так. Ходім на корабель. Вип'ю за
твоє здоров'я.
Енобарб Що ж, давай — ми в Єгипті привчили до цього
свої горлянки.
Менас Ну, то ходім.
Виходять.
СЦЕНА 7
На борту Помпеєвої галери в Мізенському порту.
Музика. Входять кілька слуг з тацями.
1-й слуга Вони йдуть сюди. Декотрі з цих дубів ледве
тримаються на корінні,— їх звалить перший же вітерець.
2-й слуга Лепід уже геть червоний.
1-й слуга В нього зливають усі недопитки.
2-й слуга А як хто з ним заведеться, то він кричить: "Годі
Bav. годі!" — і лагодить їх умовляннями, а себе питвом.
1-й слуга Зате сам у незлагоді зі здоровим глуздом.
2-й слуга От що значить лізти в компанію великих людей.
Як на мене, то краще вже нікчемна тростина, ніж алебарда, якої
не підняти.
1-й слуга Сидіти у високому товаристві і не сміти й паль-
нем поворухнути — це все одно, що мати замість очей діри, вони
тільки спотворюють обличчя.
Сурми.
Входять Цезар, Антоній, Помпей, Лепід, Агріппа, Меценат,
Енобарб, Менас та інші воєначальники.
Атоній
(до Цезаря)
Щороку в них на східцях пірамід
Слід нільського розливу позначають:
Як вище — на врожай, а низько — значить
Жди недороду. Чим повніший Ніл,
Тим більше обіцяє він. З відпливом
У твань і мул сівач зерно закине,
А там вже недалеко і до жнив.
Лепід У вас там, кажуть, водяться предивні змії, чи тс
пак крокодили.
Антоній Водяться, Лепіде.
Лепід То оце зараз ваші змії, чи то пак крокодили.
купаються у вашій єгипетській твані та вигріваються під вашим
сонцем?
Антоній Авжеж.
Помпей
(до Лепіда)
Сідай, та ще вип'ємо. За здоров'я Лепіда!
Лепід Я трохи не теє, але від вас не відстану.
Енобарб Поки не заснеш. Боюся тільки, що швидше за-
снеш, ніж відстанеш.
Лепід Ні, справді,— я чув, що оті пірамеї Птолемідо-
ві — славні штучки. Не сперечайтесь — я сам чув.
Менас
(стиха, до Помпея)
Помпею...
Помпей Говори на вухо. Що там?
Менас
(стиха, до Помпея)
Встань, вийдім на хвилинку. Щось тобі
Сказати маю.
Помпей Почекай, я зараз.
Ще вип'єм за Лепідове здоров'я!
Лепід А що воно таке — ваша змія? Чи то пак кро-
кодили ця?
Антоній На вигляд воно схоже само на себе. Завширшки
якраз у свою широчину, заввишки-саме у свій зріст, і пере-
сувається, як усі, на своїх лапах; живиться тим, що їсть,
а якщо колись дух спустить, то душа його переселиться в інше
тіло.
Лепід А кольору якого?
Антоній Свого власного.
Лепід Дивовижна змійка.
Антоній Авжеж. І сльози має мокрі.
Цезар Цей опис його задовольнить?
Антоній Ну, звісно,— після всіх заздоровниць Помпеє-
вих. А ні — то він справжній Епікур.
Помпей
(до Менаса)
Чого вчепився знову? Відійди.
Роби, що сказано. А де мій кубок?
Менас
(стиха, до Помпея)
Таж вислухай мене — хоч для годиться.
Вставай.
Помпей
(до Менаса)
Ти збожеволів! В чому річ?
Помпей і Менас відходять убік.
Менас Тебе я завжди щиро шанував.
Помпей Служив мені ти віддано. Що ж далі?
Гей, друзі, веселіш!
Антоній Піски, Лепіде!
Не вгрузни, стережись.
Менас Ти хочеш стати
Володарем усього світу?
Помпей Як це?
Менас Питаю, хочеш стати владарем
Усесвіту?
Помпей Та як це може бути?
Менас Погодься лиш, і я, бідняк, тобі
Усесвіт подарую.
Помпей Що ти — п'яний?
Менас Ні, від вина я втримався, Помпею.
Лиш забажай, і ти — Юпітер. Все,
Чому кордоном океан і небо,-
Усе твоє.
Помпей Та як це осягнути?
Менас На кораблі в нас — три державці світу:
Я линви перетну, а вийдем в море —
Горлянки переріжемо всім трьом,
І все — твоє.
Помпей Робив би краще сам,
Без зайвих слів. Для мене це — підлота,
Для тебе — тільки служба. Мусиш знати,
Що я не вигоду над честю ставлю,
А честь — над вигодою. Як не гріх
Таке плескати язиком? Якби
Все це робилось потайки, без мене,-
Я б, може, і схвалив, але тепер
Повинен засудить. Облиш і пий.
Менас
(убік)
Он як? То далі сам собі шукай
Своє убоге щастя. Хто його,
Знайшовши, не бере,— той вже й не знайде.
Помпей П'ю за Лепіда!
Лнтоній Час його на берег
Відправити, Помпею,— за Лепіда!
Енобарб За тебе, Менасе!
Менас За Енобарба!
Помпей По вінця лий.
Енобарб
(показуючи на слугу, що виносить Лепіда)
Ото так здоровило!
Менас А що?
Енобарб Третину всесвіту поніс.
Менас Третина п'яна. От коли б то цілий,-
Все захиталось би.
Енобарб Ти більше випий —
І захитається.
Менас Ну що ж, давай.
Помпей А все ж бенкет наш — не александрійський.
Антоній До того йде. Ну, будьмо. За твоє
Здоров'я, Цезарю.
Цезар Це вже востаннє.
Сізіфів труд — коли полощеш мозок,
А він бруднішає.
Антоній Будь сином часу.
Цезар Вже краще — паном. Я б волів постити
Всі ці чотири дні, ніж мав одразу
Аж стільки випить за один.
Енобарб
(до Антонія)
Мій царю!
Чи не пора нам учту звеселити
Єгипетським вакхічним танцем?
Помпей Просим!
Антоній Тоді усі візьмімося за руки
й кружляймо, поки хміль свідомість нашу
Не втопить в Леті лагідній.
Енобарб Всі дружно
Ставаймо в коло, й музика гучна
Нехай лунає! Хлопчик хай заводить,
А ми підхопимо, наскільки сили
Нам вистачить в легенях.
Лунає музика. Енобарб розставляє танцівників у коло.
Пісня.
Дай нам, Бахусе, вина,
Кубки вип'ємо до дна!
Ще нам радощів додай.
Виноградом увінчай!
Світ весь крутиться — нехай,
Світ закрутиться — і хай!
Цезар Та годі вже! Помпею, на добраніч.
(До Антонія)
Ходімо, зятю любий. В нас є справи,
Піп не до речі їм ця легковажність.
(До всіх)
Час розійтись,— горять у всіх обличчя;
Он Енобарб — і той розм'як, та й я,
Що слово, затинаюсь; всі ми стали
На блазнів схожі. Що й казать! Добраніч!
Антонію, дай руку.
Помпей Я, мабуть,
Вас проведу до берега.
Антоній Будь ласка.
Помпей Ех ти, Антонію! Отак загарбав
Дім батьківський... Та хай уже,— ми ж друзі.
Сюди, тут човен.
Енобарб Не впадіть, глядіте!
Всі, крім Енобарба і Менаса, виходять.
На берег я не хочу.
Менас йдім до мене
В каюту. Гей, литаври, сурми, флейти!
Хай сам Нептун послухає, як ми
Мужів великих проводжаєм. Грайте,
Чорти б вас ухопили! Голосніше.
Сурми і литаври.
Енобарб Агов! Та де він? Мій шолом.
Менас Ходімо, воїне шляхетний.
Виходять.

ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА 1
Рівнина в Сірії.
Тріумфальним маршем проходить Вентідій з Сілієм та іншими воє-
начальниками й легіонерами. Попереду несуть тіло убитого Па-
кора.
Вентідій Країно стріл парфянських, ти розбита!
Мені помститися звеліла доля
За Марка Красса.