Шекспір Вільям - Антоній і Клеопатра, Шекспір Вільям

Переклад Бориса Тена

ДІЙОВІ ОСОБИ
Марк Антоній
Октавій Цезар > тріумвіри.
Марк Емілій Лепід
Секст Помпей.
Доміцій Енобарб
Вентідій
Ерос
> прибічники Антонія.
Скар
Деркет
Деметріп
Філон
Меценат
Агріппа
Долабелла
> прибічники Цезаря.
Прокулеп
Тірей
Галл
Менас
Менекрат > прибічники Помпея.
ВаррШ
Тавр, полководець Цезаря.
Какідій, полководець Антонія.
Сілій, воєначальник у війську Вентідія.
Євфроній, посол Антонія до Цезаря.
Алексас
Мардіан
служники Клеопатри.
Селевк
Діомед.
Провісник.
Селянин.
Клеопатра, цариця Єгипту.
Октавія, сестра Цезаря і дружина Антонія.
Харміана
> служниці Клеопатри.
Ірада
Воєначальники, легіонери, гінці, слуги та придворні.
Місце дії — в різних частинах Римської імперії.

ДІЯ ПЕРША
СЦЕНА 1
Александрія. Зала в палаці Клеопатри.
Входять Деметрій і Філон.
Філон Ні, полководець наш ума позбувся
Таки до решти. Гордий погляд той,
Що ним він, наче Марс, увесь в броні
Перед полками блискав войовниче,
Тепер лиш до смаглявого лиця
Прикутий віддано. А буйне серце,
Що в лютій битві розпирало груди,
Аж пряжки лопались, остигло зовсім
І міхом стало, віялом — циганці
Жагу студити.
Сурми. Входять Антоній і Клеопатра з почтом. Євнухи обмаху-
ють її опахалами.
Ось один із трьох
Усесвіту стовпів, що обернувся
В повіїного блазня. Помилуйся.
Клеопатра Якщо любов це,— чи вона велика?
Антоній Жебрацька то любов, що знає міру.
Клеопатра Та я їй хочу визначити межі.
Антоній Шукай тоді й землі нової, й неба.
Входить один із Антонієвих слуг.
Слуга Новини з Рима, добрий мій владарю.
Антоній Яка нудота. Коротко: в чім річ?
Клеопатра Ні, розпитай, Антонію, докладно.
А може, Фульвія гнівиться, може,
Скудобородий Цезар шле тобі
Веління грізне: "Те зроби й оте;
Постав цього на царство, скинь того;
Як ні,— скараємо".
Антоній Ну, що ти, люба!
Клеопатра Кажу — можливо... Ні, таки напевно:
Тобі не залишитись тут. Мабуть,
Тебе відкликав Цезар... тож дізнайся!
Що вимагає Фульвія? чи Цезар?..
А чи обоє?.. Клич сюди гінців.
Ти зчервонів, клянусь вінцем Єгипту!
Ти так боїшся Цезаря? Чи, може,
Соромишся почути від прибулих,
Як люто шпетить Фульвія тебе?
Де ж ті гінці?
Антоній Хай з Тібром сплине Рим,
Склепіння хай завалиться державне,-
Моя оселя — тут! Всі царства — тлін.
Земля — лиш гній, однаково корисний
Людині й звіру. Велич вся життя
У цьому ось.
(Обіймає Клеопатру)
У пристрасті безмежній,
Що в ній — і це, нехай під страхом кари,
Я світу доведу— нема нам рівних!
Клеопатра Неправда пишномовна. Як же ти
На Фульвії женився без кохання?
Я не безумна ще — Антоній завжди
Собою буде.
Антоній Вірний Клеопатрі.
Та я тебе коханням заклинаю:
Не гаймо часу на пусті сперечки.
Хай кожна мить несе нам насолоду.
Яким розвагам віддамо цей вечір?
Клеопатра Послухай-но гінців.
Антоній Яка ж уперта!
Та все цариці до лиця — і гнів,
І сміх, і сльози. Кожен рух чуття
У неї чарівливий і прекрасний.
Що ті гінці? Я твій і тільки твій.
Ходім, пройдімося вечірнім містом —
На люд поглянемо,— ходім, царице?
Сама ж хотіла вчора.
(До слуги)
Геть. Ні слова.
Антоній і Клеопатра з почтом виходять.
Деметрій Ох, легковажить Цезарем Антоній.
Філон Часами він,— немовби й не Антоній,-
Так мало в нім тоді величних рис,
Антонію властивих.
Деметрій Жаль, що сам
Підтверджує плітки він лихомовні,
Які сягнули Рима. Сподіваюсь,
Він завтра буде інший. Прощавай.
Виходять.
СЦЕНА 2
Там же. Інша зала.
Входять Харміана, Ірада, Алексас і провісник.
Харміана Вельможний Алексасе, найлюбіший Алексасе,
найчудовіший Алексасе, майже найдосконаліший Алексасе! Де ж
той ворожбит, якого ти гак вихваляв цариці? Хоч би глянути ме-
ні на майбутнього чоловіка, що буде, як ти кажеш, вінком при-
кривати свої роги!
Алексас Віщуне, гей!
Провісник Що зволите?
Харміана Це він?
Це ти — всезнавець?
Провісник Я читаю трохи
Велику книгу таємниць природи.
Алексас Ти покажи йому долоню.
Входить Е н о б а р б.
Енобарб Швидше
Бенкет готуйте. І вина удосталь —
Пить будем за здоров'я Клеопатри.
Харміана Дай, добрий чоловіче, й долю добру.
Провісник Не можу дати — я лише віщую.
Харміана Ну, навіщуй.
Провісник Краса твоя зросте.
Харміана Він має на думці — у товщину.
Ірада Ні, просто ти під старість будеш підмальову-
ватись.
Харміана Ет! Аби лише не кляті зморшки!
Алексас Не гнівай його віщунської величності. Увага.
Харміана Тихо!
Провісник Частіш кохатимеш сама, ніж будеш
Коханою.
Харміана Ще чого! Краще вже тоді я розпалюватиму
печінку вином, а не коханням!
Алексас Та слухай же його.
Харміана Ну, добре. Давай що-небудь надзвичайне. Хай
одного дня я вийду за трьох царів і зразу ж овдовію. Хай у п'ят-
десят приведу дитину, якої боятиметься сам Ірод Іудейський. Або
стану дружиною Октавія Цезаря і зрівняюся з моєю панею.
Провісник Переживеш ти ту, котрій слугуєш.
Харміана Оце чудово! Довголіття мені солодше за інжир.
Провісник В минулому ти більш зазнала щастя,
Аніж його зазнаєш.
Харміана Тоді, виходить, моїм дітям не ждати шляхетних
імен? Скажи хоч, скільки я матиму синів та дочок?
Провісник Дай кожному з бажань твоїх утробу —
Напевно мала б ти мільйон дітей.
Харміана Йди геть, дурню! Прощаю тобі тільки тому, що
ти не людина, а чаклун.
Алексас А ти думала, про твої бажання знає тільки твоє
ложе?
Харміана Ні, стривай. Поворожи тепер Іраді.
Алексас Всі ми хочемо знати свою долю.
Енобарб Щодо мене, та й багатьох вас, то я знаю, яка
сьогодні жде нас доля,— будемо п'яні як ніч.
Ірада Ця долоня віщує лише цнотливе життя, і нічого
більше.
Харміана Так само, як повноводий Ніл віщує голод.
Ірада Та годі, навіжена, ти ж не ворожка.
Харміана Якщо пітні долоні не віщують плодючості, то,
значить, я й за вухом не вмію почухати. Будь ласка, наворожи
їй щось найзвичайнісіньке.
Провісник У вас однакова доля.
Ірада Але яка, яка саме? Розкажи докладніше.
Провісник Я вже сказав.
Ірада Невже я бодай на палець не щасливіша за неї?
Харміана Ну, а якщо й щасливіша — куди ти б той палрць
доточила?
Ірада Та вже ж не до носа чоловікові!
Харміана Хай береже нас небо від непристойних здогадів!
Ну, а тепер Алексас — його доля, його доля! Благаю тебе, Ізідо
всеблаженна, хай він ожениться з неплідною, і хай вона умре,
а другу жінку дай йому ще гіршу! І далі хай жінки у нього бу-
дуть щораз гірші й гірші, аж поки найгірша з усіх із реготом
проведе його, стонадцять разів рогатого, до могили. Зглянься на
мою молитву, Ізідо милосердна, відмов мені в чому хочеш, тільки
не в цьому,— благаю тебе, Ізідо милосердна!
Ірада Амінь. Зглянься, богине всеблаженна, на наші
молитви. Якщо прикро бачити порядного чоловіка, одруженого з
гультяйкою, то ще прикріше дивитись на негідника, якому не
наставили рогів. Отже, хоч би задля справедливості, пошли йому,
Ізідо кохана, долю по заслузі.
Харміана Амінь!
Алексас Бач які! Якби-то від них залежало зробити мене
рогатим, вони б залюбки стали повіями, аби тільки цього досягти.
Енобарб Тихіше, йде Антоній.
Харміана Ні, цариця.
Входить Клеопатра.
Клеопатра Ти бачив пана?
Енобарб Ні, моя владарко.
Клеопатра Його тут не було?
Харміана Ні, не було.
Клеопатра Він мав уже веселощам віддатись,
Але згадав про Рим свій... Енобарбе!
Енобарб Що, владарко моя?
Клеопатра Знайди його
І приведи сюди. А де Алексас?
Алексас Я тут, владарко. Он іде наш пан.
Входять Антоній, гонець і почет.
Клеопатра Ходімо,— ніби ми його не бачим.
Клеопатра, Енобарб, Алексас, Ірада, Харміана, провісник і слуги виходять.
Гонець Пішла війною Фульвія твоя.
Антоній На Люція, мойого брата?
Гонець Так.
Війна була недовга. Помирились
Вони невдовзі й виступили разом
Супроти Цезаря. Однак, сильніший,
Він зразу ж їх з Італії прогнав.
Антоній Гаразд. Щось гірше є?
Гонець Погані вісті — віснику біда.
Антоній Коли їх боягуз чи дурень чує.
Кажи усе. Те, що було,— минуло.
Прийму я правду, навіть найстрашнішу,
Радніш за лестощі.
Гонець Є прикрі вісті.
Парфянське військо перейшло Євфрат;
Вся Азія в руках у Лабієна:
Від Сірії його знамена мають
До Лідії й Іонії, тоді як...
Антоній ... тоді як наш Антоній...— ти ж бо це
Сказати хочеш?
Гонець О мій володарю!
Антоній Кажи пряміше, висловів не зм'якшуй.
Про Клеопатру мов, як мовлять в Римі.
Лай так, як Фульвія. Перелічи
Усі мої провини так суворо,
Як це злоба й правдивість лиш уміють.
Ми потуранням плодим бур'яни,
Та докір їх виполює. Ну, годі,-
Іди собі.
Гонець Корюсь твоїм наказам.
(Виходить)
Антоній А з Сікіона є які новини?
1-й слуга Гей, посланець із Сікіона! Де він?
2-й слуга Він тут, наказу жде.
Антоній Нехай заходить...
Вже час порвать міцні Єгипту пута,
А то я збожеволію...
Входить 2-й гонець.
Ну, що там?
2-й гонець Твоя дружина Фульвія померла.
Антоній Померла Фульвія? Де?
2-й гонець В Сікіоні.
(Подає листа)
Тут пишеться і про її хворобу,
Й про інші, теж важливі справи.
Антоній йди.
2-й гонець виходить.
Душа велика відійшла. Я сам
Бажав цього. Як часто ми з презирством
Те відкидаєм, що нам потім любе!
А те, що нам подобалося досі,
Спротивлюєм собі. Тепер вона
Жадана, бо — вже мертва. О, коли б
Могла її підняти та рука,
Котра її штовхнула у могилу!
Ні, геть мерщій від цеї чарівниці!
Сто тисяч бід ще гірших наживу
Тут бездіяльністю. Гей, Енобарбе!
Входить Е н о б а р б.
Енобарб Що, повелителю, накажеш?
Антоній Негайно треба звідси виїжджати.
Енобарб Це вб'є наших жінок! Адже для них усяка не-
ласка — це смерть. А наш від'їзд їх доконає.
Антоній Я мушу їхати.
Енобарб Ну, якщо це так конче потрібно, то хай умира-
ють. Шкода було б кидати їх задля дурниці, але як ідеться пре
щось важливе, тоді всі жінки — дурниця! Клеопатра зразу ж умре,
тільки-но вчує. Я вже разів двадцять бачив, як вона вмирала!
і то з куди меншого приводу. Мабуть, смерть має в собі щось
дуже принадне, коли вона така охоча до її обіймів.
Антоній В ній надто хитрощів багато.
Енобарб Ні, владарю! Всі ЇЇ пристрасті — це щирий вияв
чистого кохання. Не досить сказати, що її зітхання й сльози —ц"
вітер і дощ: таких ураганів і злив жоден календар не відзначав.
Це не хитрощі. А коли й так, то вона панує над бурями не гірше,
ніж сам Юпітер.
Антоній Було б не бачити її ніколи!
Енобарб Владарю мій! Тоді б ти не побачив найбільшого
в світі чуда. А не зазнав би ти цього щастя, то й уся подорож
твоя була б даремна.
Антоній Фульвія померла.
Енобарб Що?
Антоній Фульвія померла.
Енобарб Фульвія?
Антоній Померла.
Енобарб Що ж, володарю, принеси богам подячну жерт-
ву.