Олександр Мімрук - Цукровик

усі родичі та сусіди з кожного поверху заплітаються в танцях та піснях швидше мерщій всі до столу до великої лави під старими вишнями асфальт застогнав від написів та привітань наче живий насправді тут усе живе особливо асфальт тому гуляймо гуляймо не зупиняючись співаючи на весь двір і квартал нехай кожен чує що ми вітаємо нове життя «я навіть не помітив...»
я навіть не помітив як виноград пробив асфальт піднявся по стічній трубі до другого поверху і крізь кватирку просунувши зелену лозу вріс у моє обличчя мабуть я довго сидів тут мабуть багато часу пройшло крісло-гойдалка така ж зелена як і листя що виростає з моїх очей люди погляньте це нарешті сталося я поріднився з кварталом назавжди «наше місто зростало колами...»
наше місто зростало колами навколо дерева життя позначаючи вік кільцевими дорогами замість підсумків ніхто не пам'ятає початку ніхто не бачить кінця навіть якщо придивитися