Брати Капранови - Закон Братів Капранових

А тепер усе по черзі.

На жаль, текст цього указу ще не доступний пересічним людям, а коли буде доступний, уже буде пізно. Тому в своїх аргументах будемо спиратися на те, що чули від Ющенка на Майдані, а також те, що читали на maidan.org.ua

І почнемо просто з назви. Якщо ніхто нічого не переплутав, то указ називається “Про захист прав громадян на використання РОСІЙСЬКОЇ МОВИ та мов інших національностей України”. У нас виникає запитання, чому “російської та мов інших”, чому не “кримсько-татарської та мов інших”, або “польської та інших”? У нас що, статус російської та кримсько-татарської чимось відрізняється? Пане Чубаров, здається, ваш народ хочуть знову дискримінувати. Здається, у нас знову виникає “старший брат”. Пане Чубаров, приєднуйтеся до нас, будемо палити шалики разом, бо ми проти дискримінації татарської мови навіть на рівні назв державних актів. Якщо автори указу так дбають про мови нацменшин, то чому б не використати саме це словосполучення? Ну, зрозуміло, чому. Тому, що насправді йдеться зовсім не про нацменшини, а про російську мову, яку хочуть зробити офіційною де-факто.

По-друге, Кабміну буцімто доручається визначитися з територіальними одиницями, на території яких буде, власне, впроваджуватися цей указ. Це, пробачте, що - автономні утворення? Наслухалися Кушнарьова? Цей указ фактично призведе до такого сплеску федера-лізму, порівняно з яким з’їзд у Сєвєродонецьку здасться дитячим жартом. Це указ не про мови нацменшин, бо насправді з ними жодної проблеми немає, і всі це знають. Це указ про законне право ігнорувати державну мову. Тому закликаємо пана Генерального прокурора порушити кримінальні справи проти авторів цього указу за сепаратизм - і не той, кушнарьовський, а справжній і смертельно небезпечний.

Навіщо владі сепаратизм? Є два варіанти. Вони не відають, що роблять. Дай то Боже! Або відають. Певне, вони зрозуміли, що разом нас багато і нас таки не подолати, і хочуть за мовною ознакою розділити народ, який тільки-но почав формуватися. А також знищити єдиний нормальний спосіб міжнаціонального спілкування, тобто державну мову. Зрозуміло чому - розділеними людьми легше керувати. Розділяй та володарюй?

Кажуть, що колись Господь використав мовне питання як антидот проти побудови Вавилонської вежі. Допомогло. Проти побудови України теж допоможе. Рецепт перевірений.

А якщо між нами, без гучних слів, то просто вражає рівень мислення авторів указу. За що боретеся, панове? За “Вибір 2006”? Невже ви не розумієте, що для електорату Януковича “Наша Україна” завжди буде “бандерівцями”? А ваш електорат, тобто ми, після такого плювка в обличчя проголосує за кого завгодно - тільки не за вас. Це вже не прагматизм, а кольорований ідіотизм.

Тепер запитання до авторів указу та до інших аматорів науки, яка називається “логіка”. Ви пишете, що держслужбовці повинні відповідати громадянам тією мовою, якою до них звернулися. Тоді скажіть, будь ласка, якщо пан Ющенко приїде з візитом до міста Рені Одеської області, де живуть болгари, і хтось до нього звернеться болгарською, що робитиме наш Президент? Вже чуємо відповідь - Президент не держслужбовець. Ага, значить, себе Віктор Андрійович убезпечив від вивчення мов нацменших. Молодець. Ну а якщо це буде, наприклад, заступник міністра? Як йому чинити у такій ситуації - хіба не їздити до Рені? Або вчити болгарську, а заразом румунську, кримсько-татарську, гагаузьку… Чи то порушувати Указ Президента?

Ми колись писали про непевність культурних орієнтирів нової влади (матеріал “Так (вашу мать), або Чи буде Богдан Ступка міністром культури в уряді Ющенка”), але не думали, що нова Переяславська Рада матеріалізується так швидко.

Наврочили.

Однак ми самі привели цих людей до влади.

А тому “ “_________ (дату і час проставимо пізніше) запрошуємо всіх на Банкову вулицю палити помаранчеві шалики на знак протесту проти антиукраїнських дій Президента Ющенка.

Припливли.

Майдан, www.maidan.org.ua, 2005 рік.

Закриваємо тему, або Востаннє про мовне питання

Письменник має писати. На те він і письменник. Але як тут писати, коли часу вистачає тільки на те, аби передивитися новини. От і сидять любі читачі без наших нових творів, а щоб, чекаючи, не занудитися, читають інших авторів, іноземних. І не стільки через непатріотичність, скільки для того, аби не відучитися читати взагалі. Так би мовити, розминаються перед актом читання наших наступних шедеврів.

Словом, у всьому винні письменники.

Та воно і правда, адже якби наші письменники були найкращими - звідки б тоді взялися проблеми з українською книжкою? Оно, у Бразилії, наприклад, є Паоло Коельйо, і тому бразильська книжка… ні, нічого особливого про бразильську книжку не скажеш. Ну то візьмемо тоді Органа Памука. Он який добрий письменник - Нобелівський лауреат, романи на вітринах усіх лондонських книгарень, і як наслідок, турецька книжка… Н-да, з турецькою книжкою теж не склалося. Ну а поруч із Памуком на всіх прилавках Лондона - Андрій Курков, однак…

Ну то й що? Все одно винні у всьому письменники. І навіть не заперечуйте.

Однак письменників теж можна зрозуміти. Для того, аби писати, потрібне елементарне натхнення. Або принаймні зосередження. А як тут зосередитися?

Візьмемо хоч би 2004-й рік. Хотіли ми стаханівським темпом закінчити свій новий роман “Розмір має значення”, але пан Янукович подарував нам проти Різдва податки на книжки, і замість того, аби писати, ми вимушені були палити не видані рукописи. Яке вже тут натхнення?

Потім скасували податки, проте одразу почалися вибори. Нумо, хто із письменників писав щось під час виборів? Ми робили все що завгодно - читали інтернет, писали для нього, працювали спостерігачами, блокували Адміністрацію Президента, але тільки не писали. І не тому, що ліниві, а тому, що просто ні про що не можеш думати. У тому самому нам зізналися усі опитані нами колеги - хіба що Сашко Ірванець не припиняв творчого процесу, але виключно у формі політичної сатири. Але, врешті, як казали китайці під час Культурної революції, ми переламали підступним ворогам їхні собачі ноги, прийняли душ і сіли до письмового столу. Роман летів стрілою, рядки самі просилися на папір, чи то пак, на хард-диск комп’ютера. Коли гульк - нова хмара на обрії. Новий Президент підготував до підписання Указ “Про захист прав громадян на використання російської мови та мов інших національностей України”. Мовляв, за оце о ми і ходили на барикади.

І одразу мишка випадає з рук. Що ж це робиться, панове? І одразу відкривається новий файл, де замість карколомних пригод нашого героя, починаються розвінчування, агітація, пояснення і погрози. Бо інакше зникне