Брати Капранови - Закон Братів Капранових

Взагалі-то ми пишемо романи. Інакше кажучи, художню прозу. Але іноді – ну як тут втриматися? – коли розуміємо, наприклад, що є залежність кількості голосів за Януковича від кількості бібліотек на душу населення, або коли раптом задаємо собі запитання: “що таке державна мова і нащо вона потрібна державі?” – чи, наприклад, викриваємо таємні плани олігархів та політиків з остаточного перетворення людей на глядачів, а чи розуміємо, що національну ідею зовсім не там шукають… Погодьтеся, що у таких випадках гріх мовчати.

Брати КАПРАНОВИ

Закон Братів Капранових

Шановні друзі!

Нещодавно ми відкрили Закон

І не той закон, за який голосують депутати, а справжній Закон. Закон природи. Він лежав у всіх під ногами, але ніхто на нього не зважав. А ми випадково нахилилися - і відібрало мову.

Віднині ми знаємо, як влаштовано Всесвіт. Ми почуваємо себе двома Ньютонами, яким по головах вперіщили яблука. Ми розуміємо, у якому стані душі Архімед кричав: “Еврика!”. Нам знайоме відчуття Ейнштейна у момент відкриття теорії відносності.

Отже, спішимо поділитися своєю радістю із громадою.

До наших рук потрапили дані про кількість бібліотек у регіонах. Ну, і що тут такого? - запитаєте ви. Але це ще не кінець. Наступним джерелом інформації став сайт Центрвиборчкому. Там є воістину безцінні дані про кількість виборців у тих-таки регіонах. І оскільки з дитинства маємо схильність до цифр, то поділивши одну на іншу, ми легко отримали питому кількість бібліотек у розрахунку на 10 тисяч виборців. З цих даних склали просту табличку. І після цього залишилося тільки додати до неї ще одну колонку. Здогадуєтеся, яку?

Еге ж. З того ж таки сайту ЦВК ми довідалися, який відсоток виборців підтримав кандидата Януковича під час останніх президентських виборів.

Результати нас не просто вразили - вони… А втім, що там дарма говорити? Милуйтеся самі. Для зручності ми відсортували табличку у порядку збільшення підтримки Януковича.

Назва регіону Кількість бібліотек на 10 тис. виборців % за Януковича

Тернопільська область 10,67 2,70%

Івано-Франківська область 6,75 2,86%

Львівська область 6,59 4,72%

Волинська область 7,11 7,01%

Рівненська область 6,59 12,29%

Вінницька область 7,45 12,94%

Київська область 6,04 13,77%

Хмельницька область 7,84 16,03%

Чернівецька область 5,74 16,37%

Сумська область 5,39 16,89%

Черкаська область 6,66 17,35%

м. Київ 0,62 17,51%

Чернігівська область 7,53 24,16%

Закарпатська область 5,37 27,58%

Житомирська область 8,69 28,90%

Полтавська область 6,27 29,15%

Кіровоградська область 6,84 31,76%

Херсонська область 5,11 51,32%

Дніпропетровська область 2,00 61,13%

Одеська область 4,22 66,56%

Миколаївська область 4,77 67,13%

Харківська область 3,41 68,12%

Запорізька область 3,05 70,14%

Автономна Республіка Крим 3,71 81,26%

м. Севастополь 0,54 88,83%

Луганська область 2,36 91,24%

Донецька область 1,38 93,54%

Ну як, вражає? То ж бо й воно.

Це не просто збіг. Це залежність, яка науковою мовою зветься кореляцією. Єдиний виняток - місто Київ, що має лише 0,6 бібліотеки на 10 тисяч виборців. Але Київ за останні роки сильно збільшив своє населення, не від-криваючи нових бібліотек. Крім того, тут не враховано бібліотеки ВНЗ, яких у столиці вистачає. Ну і Вернадка або Парламентка насправді варті не одного десятка районних бібліотек. Одне слово - столиця і є столиця. В решті випадків усе чітко - чим менше в регіоні бібліотек, тим більша підтримка Януковича. Це і є наш закон. І за правом відкривачів ми назвали його своїм іменем. Закон Братів Капранових. Не від зайвої скромності, а від наукової практики - хто відкрив, той і називає. Згадайте закон Бойля-Маріотта. Чи того ж таки Ньютона. Чи то Архімеда.

Вивчіть табличку докладно, вона того варта. Окрему увагу зверніть на Херсон. 5 бібліотек - точка перелому. У всіх регіонах, де люди мають менше 5 бібліотек на 10 тисяч виборців, підтримка Януковича є практично тотальною.

Сказати чесно, нам стало образливо за рідну Миколаївщину. Але ми одразу згадали, що у рідному нашому Очакові є всього лише одна бібліотека на 14 тисяч мешканців. Тобто за Львівськими мірками треба було б відкрити додатково 5 бібліотек, а за Тернопільскими - 10! Цифра вражає, але вона об’єктивна.

Що робити з нашим Законом? Те саме, що і Законом всесвітнього тяжіння. Використовувати. Або ігнорувати - з усіма наслідками.

Наприклад, коли виселяють книжкові крамниці, дитячі журнали та картинні галереї з центру Києва, треба враховувати, що відповідно до Закону Братів Капранових це невдовзі призведе до Януковича. Без варіантів. Бо проти Природи не попреш.

Отже, віднині користуйтеся нашим відкриттям абсолютно вільно. Особливо це стосується Президента, депутатів Верховної Ради та працівників Кабміну.

Любі друзі! За цей закон не треба голосувати і не треба його підписувати. Він діє і без цього. Бо це - закон Природи. Хочете - вірте, хочете - ні.

Єдине прохання: цитуючи, посилатися на нас, як то велить справжній науковий етикет.

Роздiл 1

Українська мова - це не хрін моржовий

Хочете нарватися на скандал? Тоді скажіть співрозмовнику слово “мова”, а ще краще - “державна мова”. Далі само піде. Ми перевіряли сотні разів - незалежно від поглядів ваш співрозмовник закипає від обурення та захлинається звинуваченнями. І предмет обурення один і той самий - насильницьке насадження (російської або української) та утиски (відповідно української та російської). Слово “мова” зриває запобіжники й розумні загалом люди стають неадекватними. Коли відбувається дискусія на теми енергетики, фінансів, охорони довкілля - лунають цифри, факти, аргументи. Розмова про мову - суцільні емоції. Іноді це нагадує шаманські камлання із викликанням духів. Одні кричать: Булгаков! А ті: Шевченко! Тоді, у відповідь: Гоголь! А від противників знову: Гоголь! І хором: не дозволимо забути мову батьків!!! - маючи на увазі кожен свою.

І що цікаво, подібна ситуація спостерігається не тільки у пострадянських країнах з їхнім знервованим населенням. Спокійний і цивілізований Квебек через мову мало не від’єднався від не менш цивілізованої Канади, шведи ні сіло ні впало ввели державну мову, якої зроду не мали, ірландці замінили дорожні написи на ірландські, німці на книжковій виставці у Франкфурті несподівано відмовляються розуміти англійську, португальці погрожують накладати вето на всі закони Євросоюзу, не перекладені португальською, а французи закручують гайки навіть у інтернеті. І у всіх аргументація головним чином емоційна - починаючи з національної гідності аж до культурної катастрофи.

Від усього цього останнім часом просто хочеться заховатися - а не можна. Бо мова - це наша основна професія, оскільки ми - письменники, крім того, як твердять науковці, мова - головне, що відрізняє людину від тварини. Отже, заховатися не вдасться і доведеться розв’язати мовне питання один раз і назавжди, щоб закрити тему і припинити істерики.

Ми пропонуємо вам, шановні читачі, кілька статей, які присвячені державному аспекту функціонування мови. Статті писалися у різні роки - у період царювання Кучми, після Помаранчевої перемоги, і у період політичної кризи 2007-го. Є серед них і гострі реакції на політичні події, й аналітичні роздуми. Але ми виклали