Марті - Дволикий 3, Марті

Сцена 28: “Минуле не горить” 

Темний офіс, освітлений лише тьмяним світлом монітора. Стріла стоїть біля столу, гортаючи старі справи. Поруч — купа пожовклих документів, вирізок газет, протоколів допитів. 

Один файл — з іменем “Гарві Дент”. Камера затримується на ньому. 

СТРІЛА (шепоче):
Гарві Дент. Загиблий окружний прокурор. Зник. Але він не мертвий… 

Він перевертає сторінку. Знаходить статтю з пожовклого журналу. 

СТАТТЯ (читає вголос):
“Еко-захисниця Памела Блек знайдена мертвою біля автозаправки. Причини вбивства не встановлені. Підозрюваних немає.” 

Раптово — тиша. Детстроук, який досі мовчки стояв у тіні, робить крок уперед. Його очі ледь помітно зреагували на ім’я. Стріла це помічає. 

СТРІЛА (жорстко):
Ти її знав…
(пауза)
Що ти знаєш, як ти пов’язаний з цим?! 

Детстроук мовчить. Камера тримає його обличчя — непроникне, кам’яне. Потім він відводить погляд. 

ДЕТСТРОУК (хрипко):
Я… не одразу зрозумів. Не по імені. А по очах. Тепер усе стало ясно. 

Коротка пауза. Стріла дивиться на нього з недовірою. 

ДЕТСТРОУК (тихо):
Це не просто справа. Це особисте. І я тобі розповім. 

Камера повільно від'їжджає назад. Темрява накриває приміщення. Музика загусла, як дим. 

Сцена 29: “Те, що залишилось” 

Ніч. Тиша. Порожня покинута квартира, колишній штаб. Детстроук сидить на краю столу, спиною до Олівера. Стріла стоїть збоку, в напівтіні. Камера зосереджується на обличчі Детстроука — воно вперше здається людяним. 

ДЕТСТРОУК (спокійно, майже шепоче):
Після… експерименту, коли я отримав це (показує на себе), я намагався зникнути. Триматися осторонь.
(пауза)
І тоді я знайшов її.
Красиву. Сильну.
Вона змогла прийняти те, ким я став. Одружилися. Двоє синів.
(сумно посміхається)
Район був не дуже… але вона могла постояти за себе, за дітей. Особливо коли мене не було вдома. 

Обличчя Детстроука темніє. Очі блищать. 

ДЕТСТРОУК (із затиснутим горлом):
Вона захищала їх. Завжди.
Аж поки якась божевільна не…
(мовчання, злість наростає)
…не спалила півкварталу. Через те, що “гребані сусіди зневажали рослини”.
(різко)
Вони загинули. Всі троє. 

Камера на Олівера — його очі наповнені співчуттям. Він мовчить. 

ДЕТСТРОУК (холодно):
Я знайшов її. Ту, хто це зробила. Швидко.
Не катував. Просто вбив. Без слів.
Це було півтора роки тому. 

Пауза. Він зводить погляд на Олівера. 

ДЕТСТРОУК:
То чому Гарві знайшов мене тільки зараз? І головне — до чого тут ти? 

Стріла на мить мовчить. Його голос — твердий, спокійний: 

СТРІЛА:
Я не знаю. Але розберемося. І з ним, і з Хашем.
Ми їх зупинимо. Посадимо. За все. 

Детстроук злегка киває. Камера фіксує обличчя Олівера, напружене, але впевнене. Він додатково промовляє: 

СТРІЛА (пошепки):
Але він знає, хто я…
(пауза)
Звідки? 

Камера повільно наближається, обличчя Стріли в тіні. Напруга висить у повітрі, ніби відповідь вже десь поряд. 

СЦЕНА 30 — ФЛЕШБЕК / ПІДГОТОВКА ПАСТКИ 

Темна кімната. Стіна з картою Стар-Сіті, червоні нитки, фото, плани. Дволикий (Гарві) і Хаш сидять за столом. На ньому — креслення будівлі. Атмосфера важка, тиха. За вікном чути далекі сирени. 

ХАШ (нервово перегортає документи):
Тут все — шляхи до втечі, системи безпеки, навіть охорона. Але поясни мені одне, Гарві… навіщо тобі Стріла? 

Дволикий мовчить. Напруження. Потім повертає голову, повільно, наче вагаючись відповідати. 

ДВОЛИКИЙ:
Вони як брати… Раніше. На одному острові. Одна війна. Одна зрада. 

Крупний план на обличчя Гарві. Тінь падає так, що одна сторона залишається в темряві. 

ФЛЕШБЕК: сцена з бандитом, коли Гарві його допитував.
Бандит у крові, спирається на стіну. 

БАНДИТ (стогне):
Він… він був на острові… разом з тим, з маскою. Їх пов’язувала кров. Дружба. А потім… чутки. Її вбив хтось із них. Я не знаю хто точно… Але хтось із них, точно… 

ДВОЛИКИЙ (прошепки):
Острів… Друзі… Зрада… 

Гарві повільно витирає руки, піднімає монету, кидає її — орел.
Бандит навіть не встигає зреагувати. Постріл. 

Повернення в теперішнє. Дволикий сидить на самоті в темному номері. Повільно заряджає пістолет, кулі клацають з глухим металевим звуком. 

ДВОЛИКИЙ (мовчки дивиться на фото Памели):
За тебе… моє кохання. 

Останній клац — магазин повний. Камера повільно віддаляється, світло згасає. 

СЦЕНА 31 — СТАРА БАЗА / ФІНАЛЬНА БИТВА 

Темний вечір. Промисловий район за містом. Покинута військова база, обгорілі контейнери, стара техніка, стіни в іржі. Лунає телефонний дзвінок. Стріла піднімає трубку. 

СТРІЛА:
Алло? 

ДВОЛИКИЙ (голос холодний, спокійний):
Стара база, район 12. Чекаю. Приведи його. Закінчимо, як личить справжнім воїнам. 

Стріла кладе телефон, дивиться на Детстроука. 

СТРІЛА:
Час. 

Темна ніч. Обидва стоять перед воротами бази. Вони заходять. Всередині — тиша, тільки краплі води з даху. Потім — клацання механізмів. Дволикий виходить з тіні, зліва — Хаш. Обидва озброєні. 

ДВОЛИКИЙ (піднімає монету, кидає):
Доля вирішує. Але цього разу… ми не просто кидаємо її. 

Раптово — вибух поруч. Починається бій. Стріли свистять, кулі ламають бетон. Детстроук ближній бій із Хашем, жорстко, важко. Стріла маневрує між укриттями, стріляє по Дволикому, але той стріляє навмання, ранить Олівера в плече. 

Кулаки. Залізо. Звук ударів, зойки, адреналін. Стріла кидає димову гранату — момент переваги. Детстроук перекидає Хаша на труби, електрика б’є того струмом. Стріла притискає Дволикого до стіни. 

СТРІЛА (крізь біль):
Тобі це не поверне її… 

ДВОЛИКИЙ (в люті, кричить):
А тобі не поверне дружбу, зраднику! 

Раптово — Дволикий кидає гранату, дим, хаос. Стрілянина. Камера крутиться. Потім — тиша. Дим розсіюється. Хаш лежить без свідомості. Дволикий зник. Стріла і Детстроук стоять поруч, поранені, але живі. 

ДЕТСТРОУК (важко дихає):
Це ще не кінець. 

СТРІЛА (твердо):
Але ми пережили перший акт. 

Камера піднімається. Старий прапор майорить на вітрі. Сцена повільно затемнюється. 

СЦЕНА 32: Ще одна битва 

Стара база. Після жорсткого обміну вогнем, Дволикий відступає углиб бази, залишаючи за собою зламані двері й сліди диму. 

СТРІЛА
(до Детстроука)
Він тікає. Але не просто так… Він хоче, щоб ми йшли за ним. 

ДЕТСТРОУК
(натягуючи меч)
Ну що ж, підемо на його шоу. Головне — не втратити концентрацію. 

Вони біжать за ним крізь коридори, покриті тінями та пилом. На стінах — старі фотографії, криві дзеркала, поодинокі вогні блимають. Вони розділяються на мить, заходячи з різних боків. 

Дволикий, озброєний і спокійний, йде повільно, ніби знає маршрут напам’ять. У його очах — спокій і очікування. 

ДВОЛИКИЙ
(до себе, шепоче)
І все ж таки ви прийшли, брати… 

Стріла заходить у темний коридор, зупиняється біля арки. Детстроук рухається паралельно — в іншому крилі. Секунда тиші — і потім клац, спрацьовує пастка: стіни починають рухатись, кімната наповнюється газом. 

СТРІЛА
(кашляючи)
Це була пастка з самого початку! 

Детстроук пробиває один зі стінових механізмів, зупиняє рух, але їх затискає в просторі. З темряви лунає голос Дволикого. 

ДВОЛИКИЙ (ОФФ)
Бачите? Усе, що я будую — справжня сцена. Я — режисер. І фінал — ось-ось почнеться. 

Коли газ розсіюється, позаду них — рух. Камера повільно повертається — і ми бачимо, як Хаш повільно встає, весь у крові, але з божевільною усмішкою. Він не помер. Його очі блищать. 

ХАШ
(хрипко)
А я ще не закінчив свою роботу... 

СЦЕНА 33: ФІНАЛ БИТВИ 

Стара база, тиша перед бурею. Хаш кидається на Детстроука з ножем, але той миттєво реагує. Боротьба брудна, важка, кров на стінах. 

ХАШ
(божевільно)
Я — майбутнє! Я — еволюція! 

ДЕТСТРОУК
(тихо, з холодом)
Ні. Ти — просто чергова помилка. 

Меч Детстроука пробиває груди Хаша. Той ще кілька секунд хрипить… і падає мертвим. 

У цей час Стріла переслідує Дволикого. Вони виходять на дах бази. Сильний вітер, вечірнє небо, вогні далекого міста. 

ДВОЛИКИЙ
(знесилений, але не зломлений)
Ти не розумієш, Олівер. Він забрав її. І ти став частиною цього. 

СТРІЛА
(напружено, тримаючи лук)
Я не мав жодного стосунку до її смерті. 

Стріла пускає стрілу — вона влучає в плече Гарві. Той падає на коліно, зброя випадає з руки. Але через секунду різко хапає другий пістолет і направляє його на Детстроука. 

Детстроук втомлений, поранений, але встигає тільки повернути голову… 

СТРІЛА
(рішуче)
Досить! 

Він підбігає і вдаряє Гарві по голові, той втрачає свідомість. Вітер стихає. Все закінчено. 

--- 

Пізніше. Гарві в броньованій машині, в наручниках. Його везуть у спеціальну тюрму. Цього разу — тікати не вийде. 

СТРІЛА
(спостерігає, говорить до Детстроука)
Він залишиться там. Назавжди. 

ДЕТСТРОУК
(киваючи)
Справедливість… в якійсь формі. 

Невелика пауза. Вони дивляться один на одного — повага, але й усвідомлення, що їхні шляхи різні. 

СТРІЛА
Ми розуміємося. Але ми з різних світів. 

ДЕТСТРОУК
(усміхається куто)
Іноді ці світи перетинаються. Але надовго — ніколи. 

Він розвертається і йде в тінь, зникає. Стріла дивиться йому вслід. Камера піднімається вгору. Ніч. Місто живе далі.