Rada Lia - Це сталося в Парижі, Rada Lia

— Я покажу ваші кімнати.

— Кімнати? — Соломія здивовано підняла брову. — Хіба ми не разом будемо?

— Ну ми ж з тобою не в студентському гуртожитку, — посміхнулася Лада.

— У маєтку десятки кімнат пустують. Тож нема потреби тіснитися разом, — додав чоловік, поки вони підіймалися на другий поверх.

Соля заворожено оглядала будинок, коли вона ступала східцями. Лаковані поруччя віддавали приємною прохолодою. 

— Ну ось, — промовив чоловік, коли вони опинилися у коридорі з розташованими з двох сторін кімнатами, в кінці якого розміщувалося вікно на вулицю. — Ваші кімнати розташовані поруч одна з одною. Моя в кінці коридору, — він махнув рукою. — Якщо буде щось потрібно, то знаєте, де мене знайти.

Чоловік побажав спокійної ночі та пішов до себе.

Дівчата також розійшлися по кімнатах.  

З останніх сил Соля затягнула важкезну валізу у кімнату. “Ні, ну навіщо я скільки речей взяла? Ніби не на тиждень, а на рік приїхала”. Вона закрила вхідні двері й обперлася на них.

— Ну я і втомилася, — дівчина шумно видихнула й завмерла. Приголомшено обвела очима кімнату. — Ох, ні хріна ж собі! Оце так!

Ліжко з балдахіном, у якому запросто могли б поміститися не менше п'яти людей її комплекції. Шовкові простирадла. Столик на дерев'яних ніжках з дзеркалом. Велике вікно, яке щільно закривали важкі портьєри з китицями. Вона пройшла до ванної кімнати. “Ну так і є — джакузі”. Дівчина блаженно посміхнулася, уявляючи, як зараз занурить своє втомлене тіло у теплу водичку з бульбашками. Біля раковини дбайливо виставлені для гості: гель для душу, шампунь, рідке мило, крем для рук. У готельних номерах, де вона раніше бувала кілька разів, найбільше на світі їй подобалося забирати собі ці милі дрібнички. Вона відкрила крем й піднесла його до носа.

— Тільки заради цього вартувало приїхати. Це що, Франція? — І розсміялася. Французька косметика у Франції — от дивина. Дівчина озирнулася. Плитка із мармуру. Махрові рушники й халат. Вона повернулася до дзеркала й розпустила гульку. Русяве волосся хвилями спало їй на плечі. Зелені очі від втоми набули болотного відтінку.

— Відьма, — прошепотіла сама собі дівчина. Вона настовбурчила волосся, так, щоб не було видно вух і знову поглянула на себе: — Так вже значно краще, мала.

Сьогодні залізти в джакузі вона не наважилася. Тож після душу надягла теплий халат й попрямувала в кімнату. Втома накрила її з головою. Сил вистачило лише на те, щоб швидко настрочити у месенджері “Вже у будинку Марії. Люблю тебе” й відправити це Тимофію. Вона залізла на королівське ліжко і прохолодна білизна м'яко огорнула її тіло. А за хвилину вже міцно спала.