Kara Star - Світ моїх фантазій, Kara Star

Він різко піднявся з місця і вилетів з кабінету по маршруту, що сказала жінка. 

— Ви пошкодуєте, що народилися! Я вам влаштую веселе життя! Обіцяю! — накинувся він на рішотку, за якою сиділи всі четверо мужиків, які зламали життя його коханій. 

Кеншін в ступорі добрався додому. Зробив кави, сів на крило дому і закурив. 

— Де ж ти, моє сонце? Вийди, покажись, я так сумую за тобою...

Але нічого не відбувалося, ніяких змін, тільки вітер гудів, завиваючи про самотність. Хлопець згадував, як було добре, коли вони сиділи і разом випивали, але згадав, як проснувся однієї ночі, а його коханої поряд не було. Він шукав її присутність по цілому дому, поки не вийшов на вулицю:

— Чого ти тут сидиш одна? — хлопець побачив біля дівчини бутилку вина.

— Не віднімай у мене ніч. 

Мені так хотілося просто посидіти в самотності, випити, як колись в минулому, полюбуватися пейзажем в навушниках.

Але я продовжила:

— Ти ж не заборониш мені алкоголь розпивати по ночам?

— Більше не бери сама, мені говори, як ідеш пити.

— Ну круто...

Мій настрій впав, адже якого...?

— Чому ні? Маю право! А хоча, дійсно, я ж не маю ніякого права! Це ж не моя хата! Я ж ніхто! Мені ж навіть випити неможна!

— Заспокійся. Все ти можеш. Я тобі не забороняю, тільки не зловживай, і говори мені.

— Тоді ти підеш зі мною пити, а я деколи хочу одна, як колись...

— Знову сумувати будеш? 

— Це традиція.

— Тому я і хочу тебе вберегти від смутку. 

— А може я хочу колись понуритись в думки, а? 

Кеншін затягнувся никотином і згадав, як вони разом готували сніданок, як кидали один в одного млинцями, як співали караоке, як було весело і добре. 

— Яким ж я був щасливим тоді... — він заплющив очі та заплакав.

Сидів в одному положенні до пізньої ночі, так і заснув. В темряві, наповненій смутком в нещастям, проявлявся образ найпрекраснішої у світі дівчинки — його Кірілли...

— Зайка...? — акуратно старався він наблизитися до неї.

Але дівчина мовчала. Мовчала, прогризаючи душу своїм глибоким поглядом. 

— Вибач мене... — хлопець старався підібрати слова, — Де ти? Скажи мені, я заберу тебе. 

Кохана легенько всміхнулася і покрокувала по стежці, та її ніби несло хвилею. Хлопець зразу рушив за нею, не оглядаючись. Дівчина зупинилася біля величезної ями і наближалася все блище до провалу. Кеншіна ніби тримало якоюсь силою, що заважало ступити хоча б ще один крок. 

Персона, не відпускаючи його поглядом, полетіла вниз і счезла, натомість із ями уверх полетів попіл. Коли хлопцеві вже нічого не завадило добігти до краю, він скористався можливістю, але те, що побачив, шокувало кожну клітину його тіла. 

Дівчина лежала із відкритими очима, біль в яких проколював його душу знову і знову. Вона вдивлялась так, ніби кричала: «Допоможи!», але водночас розуміла, що це неможливо. 

Різко силует дівчини піднявся на ноги і за секунду наблизився до хлопця, її тіло почало проявляти обгризані частини одна за другою, а кров бризгала на юнака. Кеншін перелякався не на жарт і від цього ж і проснувся. Його ще тресло, як він уже робив висновки.

— Присниться ж таке... Невже ти дала мені підказку? Що з тобою сталось? Сподіваюсь, це тільки попередження...

Не довго думаючи, Кеншін закрив на ключ будинок і рушив до місця в лісі, яке йому приснилось. Він добре знав туди дорогу, адже Кірілла дуже часто полюбляла там гуляти. Фонарик на телефоні полегшив шлях, але пошуки коханої були не такими легкими, як здавалося спочатку. 

— Кірілла! — закричав він, — Кірілла-а-а!!!

Тишина... Тоді він почав спускатися до низу, де у сні бачив тіло дівчини.

— Одін, скажи, що вона жива! Дай знак, що це так!

Птахи всією зграєю злетілися над небом, але це був знак не того, що вона жива, а того, що Кеншіна зараз розплющить від болю.

Пошуки по місцевості внизу ями закінчилися на тому, що хлопець натрапив на браслет. 

— Здається, такий я бачив у неї на руці і... Відеозаписи! Точно! Я бачив, як ці покидьки одягали його на мою знаю... Кірілла-а-а!!!!! — Кеншін закричав увесь голос. 

Хлопець оглядався по сторонам, але ще раз глянув униз, на браслет. Нагнувся, щоб взяти його до рук, як замітив: вся трава була в червоних пятнах...

— Ні... — оченята парубка округлилися. — Не може бути! Ні! Кірілла, виходи! Ти так жартуєш! Я зрозумів, це просто жарт! Так, ми всі посміялися, але тепер це не смішно! Виходи!!! Ти не могла поме... — хлопець випадково замітив щось вдалині. 

Підійшовши ближче, його серце розбилося вмить на нескінченну кількість пронизливих голок, які жорстоко впивалися в шкіру і після падіння. Це були пальці...