Володимир Львович Єшкілєв - Патерн, Володимир Львович Єшкілєв

За хвилину Віра з Христиною знову проходили свої репліки.

— Ти, бля, читала це довбане завдання? — істерила і жмакала папір Віра. — Я холодна, ваапщє!

— Ти холодна, а я навпаки, — погладжувала свої довгі, ретельно епільовані ноги Христина.

— Але ж, сцуко, мені тут таке ню понаписували. Я ж потім до села не заїду.

— Стоп! — сказала Міла.

— Твою дивізію... — Антон навис над Христиною. — Що це було?

— Як сказали.

— Де тебе вчили задирати спідницю? На випасі?

Ніздрі Христини сіпнулися.

— На кастингах, — просичала вона.

«Із яким задоволенням врізала би мені по мордяці, просто зараз, — відзначив режисер. — А ще і нігтями дряпонула би».

Він кайфонув. Відчув солодку владну напругу, що долає спротив, нагинає чужу волю.

«Саме так, тільки так, — сказав собі Антон, — і обробляють дику матерію. Надають хаосу форми. Виліплюють салонних тигриць із мокрощьолок. Колись подякує».

Він зачепився поглядом за стиснуті губи Христини.

Не подякує.

— Міло! — покликав він. — А ну покажи Христинці, як перспективні дівчата задирають спідниці.

Міла зайшла на майданчик, улаштувалася на ослоні й закинула ногу на ногу.

— Міло, це не дитячий ранок.

Асистентка режисера, не підводячись, стягнула із себе трусики. Підморгнула Христині, розмахнулася.

Трусики перелетіли через гіпсокартонну стінку й повисли на освітлювальній фермі.

«За старих часів сказали б: залишила уяву без роботи», — подумки похвалив Мілу Антон. І відчув, як його тіло відзивається на побачене.

Невчасно.

Але доказово.

— Повтори, — сказав він Христині.

— Усі ж зрозуміють, що це постанова! — Та не ворухнулася.

— Порногламур, — озвалася Віра.

— Із нижньої камери, Віронько, гламуру не вийде. — Антон присів, примружив око, не відмовив собі в задоволенні ще раз глянути на смужку темного волосся, що навпіл ділила лобок асистентки. — Хай би Христина і була мегасуперсексі, але з нижньої

при цьому куцому стриптизі все одно виглядатиме як шмат свинини. А мені потрібно, щоби у глядача встало. Конкретно встало. — Антон обвів поглядом сущих на майданчику. — Усім зрозуміло?

— Тупо, — сказала Христина.

— Просто зроби як Міла.

— Я так красиво не зроблю. Вона на пілоні крутилася, а де я?

Антон обмінявся з Мілою багатозначними поглядами. Присунув стілець, сів навпроти Христини, сказав:

— Послухай мене. Попри те, що ти з дальніх їбінєй, дівчинко, ти просто еталон сучасної слов’янської вроди. Ти королева шоу, волога мрія стейкхолдерів, тобто тих пивних гандонів, які сидять перед зомбоящиками і дивляться цей наш просвітницький креатив. Починаючи від сьогодні, дівчинко, ми тебе подаємо як солодку пантеру, як космічний бонус для великого розміру. Ми ставимо тебе на центральну позицію. Міла змогла — і ти зможеш. Повір мені. Не битва ж екстрасенсів.

— Зможе, — зітхнула Віра.

— Солодка пантера? — Христина тряхнула гривою каштанового волосся. — А до чого тут лесбійська тема?

— А для того, дівчинко, щоби великі та могутні розміри не затулили собою горизонтів прогресу та демократії.

— Круто. — Віра сплюнула просто під ноги Мілі, реготнула: — Члени вертикальні, а демократія — горизонтальна.

— Істинно так, Віронько.

— Демократія лежить у гробу! А навколо — великі стоячі члени. Панахида, бля буду.

— Після нашого шоу я рекомендуватиму тебе політичним експертом на 115-й канал, — пообіцяв Антон. — Будеш там розповідати про демократію і панахиду. Але зараз ти заткнешся й не заважатимеш. Харе?

— Харе.

— У контракті записано, що я повинна в разі необхідності вступати у захищений статевий зв’язок, — сказала Христина.

— Не повинна, а забов’язана.

— Ну, типу так.

— Саме так.

— Я і лесбіянити маю?

— У наступному епізоді.

— Із ким?

— Із Вірою.

— Чому?

— Що «чому»?

— Та ви не зліться, Антоне Вікторовичу. Я просто знати хочу, чому саме з Вірою.

— Віра твоя сусідка по кімнаті. Уночі ти крутишся, не спиш. Потім ідеш до Віриного ліжка, бажано топ лес, залазиш до неї під ковдру. Зрештою, під ковдрою ви можете імпровізувати. Повний контакт не обов’язковий. Може бути імітація, петинг, таке інше. Головне, щоби ковдра загадково ворушилася.

— А якби ті ваші письменники переписали сценарій? — Погляд Христини став ангельським. — Ну, трошки так переписали.

— Як переписали? Що саме?

— Ну, кажу ж, трошки.

— Ти кажи так, аби я зрозумів.

— Ну, щоби я не з Вірою, а з іншою дівчиною.

— Тобі в падло? — підстрибнула Віра.

— Це не про те, — запевнила її Христина, — це про інше, зовсім.

— З іншою учасницею? — Антон подивився туди, де сидів Назар. Той знизав плечима.

— Не з учасницею, — сказала Христина.

— Не з проєкту?

— Із проєкту. Але вона не учасниця.

Віра шумно видихнула.

— Ти не мути. — Антон даремно намагався пробитися крізь ангельський погляд. — Із ким?

— Та вона з Мілою хоче, — не втрималася Віра.

— Із нею? — Антон кивнув на Мілу. — Ти серйозно?

— Та ж коли Міла стриптиз тут робила, Христя з півоберту завелася! — Віру понесло. — А ви, типу, не бачили. Вона ж її труси ледь зубами не вхопила. А ви ж тут, типу, психологи.

— А ти, типу, Капітан Очевидність?

— Ага.

— Значить, драйв-пойнт у нас тут намалювався, — кивнув Антон. — О’кей.

Він ще раз глянув на Назара і знову обернувся до Христини:

— Ти реально хочеш із Мілою?

— Прозріли, Антоне Вікторовичу? — Віра сяяла. — Агонь!

— Рота закрий.

— Так, — підтвердила Христина й подивилася на Мілу.

«І ніхто би не назвав її погляд ангельським, — подумав режисер і співпродюсер шоу. — Ніхто. Навіть зовсім лівий пасажир, якби такий тут опинився».

Він подумки порахував до трьох, відтак пояснив:

— Розумієш, Христя, ти на контракті учасниці шоу. У Міли інший контракт. Узагалі — інший кейс, інша галактика. Вона працівник адмінгрупи, помічниця режисера. Моя помічниця, розумієш. Вона не забов’язана брати участь у... — Він на мить задумався, шукаючи правильне й пристойне слово. — В іграх.

— А може, вона й без контракту не проти. Ви спитайте.

— Що скажеш? — усміхнувся Антон до Міли.

Та відірвалася від смартфона і знизала плечима.

Віра видала щось середнє між розбійничим свистом і «Йє-є-є-є-с!».

І злякалася.

Або зробила