Настуся Соловейко - Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко

– Вибачте? – якомога спокійніше спитала я.

– О, я навів деякі справки перед тим, як сюди прийти. Звичайна людина, отримали дар не так давно, майже все життя жили з бабусею у найбіднішому кварталі, батьки померли, поки все збігається? – спитав він.

Я кивнула.

– Та дивлячись на вас, я розумію свого сина. Ви звичайно гарна, та не думаєте ж ви, що зможете бути з ним поряд? Хто він і хто ви?

Серце калатало в грудях.

– А хто він? Головний слідчий Ольфіра, на скільки мені відомо.

Ельф розсміявся.

– То він не розказав вам? Бальмон, моя люба, навіть не його справжнє прізвище. Де Гранж. Льєнор Августус де Гранж – так його звуть насправді. Утім, це не головне. Головне те, що дуже скоро він займе моє місце, як до того зробив я після свого батька, а до того мій батько. Вже десять поколінь рід де Гранж служить королівськими радниками. І Льє зробить так само. Гадаєте, вам буде місце поряд з ним? – його білі очі впилися в мене і скроні заломило.

Я трухнула головою.

– Цікаво, ви і справді стійкі до навіювання.

– Я не давала вам дозволу лізти до мене в голову!

Він махнув рукою.

– А він мені й не потрібен, дівчинко. Подумайте, про те, що я вам сказав. До того ж у Льє є наречена. Вони заручені з дитинства.

Серце стисло залізними пазурами.

Наречена?!

– Бачу ви і про це не знали. Що ж, мені шкода, що він сам вам все не розказав, справді.

– А як щодо його матері, що мало його не вбила? – зло спитала я.

– Еліна понесе покарання, як тому і слід.

– Чому вона таке вчинила?

Він стенув плечима й кинув на мене крижаний погляд.

– Це занадто особисте, щоб розповідати людині на кшталт вас.

Краска кинулася мені в обличчя.

Я стисла руки так, що побіліли пальці.

– Що ж, якщо це все, про що ви хотіли розповісти, то можу побажати вам гарного дня.

Він неприязно посміхнувся.

– Не сумніваюсь, що ви бачили татуювання змії на спині мого сина, це не просто примха – це знак, що захищає радників вже багато років, тож не думайте, що я вас обманюю.

Ельф встав і коротко мені вклонившись, пішов геть.

Я дивилася як його Парьель підіймається у повітря.

Льєнор Августус де Гранж. Хоч ім'я справжнє. Майже.

Цікаво, хто його наречена?

Тепер зрозуміло, чого він себе так веде останнім часом, певно, просто не знає, як краще мені дати копанця під зад.

Ну, і дурна ж ти Флоро!

Нічого тебе життя не навчило! Другий раз одні й ті самі граблі!

Перший – син заможного фабриканта, а другий – королівського радника!

Я зібгала губи, щоб не дати волю сльозам.

Добре, хоч із в'язниці витяг. Духи! Так от звідки він взяв мільйон! Ну, звичайно ж!

 

 

Спонсор настрою до цієї глави – Аква Віта і Віктор Павлик – Дивна ніч.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно