Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

14

Дорога до будинку Кет виявилась складною. Лінду постійно нудило, в голові паморочилося, й вона не могла позбутися думки, що її життя не має більше сенсу.

Потім краще не стало. Кілька днів по приїзду дівчина почувалась добре й гралася з небожем, але згодом нею оволоділа якась незрозуміла хвороба. Її постійно нудило, паморочилося в голові, кілька разів вона навіть зомліла. Лінда жахливо почувалася не тільки морально, але й фізично, й не могла ні на чому зосередитись.

Одного ранку, коли вона вчергове викинула з себе сніданок і ледь знайшла сили, щоб дістатися до ліжка, Кет, як вихор, увірвалась до її кімнати.

-У тебе не було крові! У тебе не було щомісячної кровотечі!

Кет підлетіла до Лінди й різко, вхопивши за плечі, висмикнула її з ліжка. А потім почала трясти й повторювати те саме, про кровотечу.

Кет не могла стримати паніку. Ситуація вийшла з-під контролю ще більше, ніж вона очікувала. Вона спершу не звертала уваги на погане самопочуття сестри, але потім, коли нудота й запаморочення не минулись, згадала, як і коли це було в неї самої. І похолола від жаху.

Почувши від покоївки про кров, вірніше, її відсутність, Кет намагалася взяти себе в руки. Вона не передбачила цього спочатку, але тепер це, схоже, сталося. І їй доведеться розгрібати те, що вона сама остаточно зіпсувала.

Тоді Кет довго сиділа в окремій кімнаті, відведеній для молитов. Вона просила пробачення в Пресвятої Діви за те, що накоїла, й благала послати їй достатньо мудрості й сили, щоб впоратись із цим. А Лінді - розуму, аби прийняти те, що сталося, й діяти відповідно.

Але як діяти? Кет не знала. Ситуацію, що склалася, можна було вирішити різними способами, й не всіх вона бажала для сестри.

Кет хотіла поговорити з Ліндою спокійно, бо та не розуміла, що сталося. Але не змогла, через те, що почуття провини тиснуло на неї. Внутрішній голос шепотів, що все ще може виправити, достатньо тільки розповісти сестрі всю правду, послати слугу до Америки розшукати Гаррі й дозволити їм бути разом…

Вона мала зробити це з самого початку. Або ж замкнути Лінду на замок, щоб та нікуди не могла вийти. Вона намагалась зробити друге, але не змогла. Невже справді єдиним правильним варіантом розвитку подій лишалося перше?

Кет не могла розповісти правду. Лінда ніколи не зрозуміє і не пробачить, вона втратить сестру назавжди. Можна мовчати далі, нехай би Гаррі лишався зрадником, але що робити з ситуацією, яка склалася?

Кет почувалась повною нікчемою. Життя Лінди складалось не так, як мало би. Наразі воно остаточно зруйноване, вона навіть не підозрює, настільки…

-Ти спала з ним, так? Ти лягла до нього в ліжко, хоча я казала тобі, що цього не можна робити доти, доки ви не одружені!

Кет прекрасно знала відповідь, але не могла показувати цього. Наближаючись щойно до дверей, вона поклялась собі, що Лінда нічого не дізнається. Вона, як старша сестра, знайде вихід із цієї ситуації. Хай би яким він не був, вона мусить відшукати його.

Лінда нічого не розуміла. Вона бачила розпач сестри, але його сенс, як і звинувачення, не доходили до неї.

-Як ти могла спати з ним? Як?

Кет хотіла, щоб Лінда усвідомила, настільки помилилась. Кохати можна як завгодно, але ж не втрачати голову аж так!

-Бо я…так хотіла - відповіла Лінда - Він не примушував мене.

-Пресвята Діва! - Кет мала б зараз вхопитись за нюхальні солі, але про них геть забула - Ти розумієш, що сталося? Хоч усвідомлюєш?

-Так. Він кинув мене. Використав і поїхав собі.

Лінда вперше повторила це вголос і, нарешті, остаточно збагнула. І прийняла.

Кет закотила очі. Шкода, вона так мало й поверхово раніше торкалася цієї теми!

-Якби ж то тільки це - сказала вона, пригадуючи сумне обличчя і відчуваючи, як провина знову тисне зсередини - Але ти розумієш, що востаннє, коли в мене так довго не було крові й щодня нудило, я була вагітна?

Лінда не розуміла. Слово «вагітна» видавалось їй чимось нереальним, таким, що ніяк не може статися з нею. Вона майже нічого не знала про це.

-Але я не можу бути… - Лінда навіть боялася вимовити це слово. Воно видавалось чужорідним.

-Чому ні? Хіба я не казала тобі, що коли ти лягаєш із чоловіком у ліжко, то це потрібно саме для народження дітей! Саме тому, дурне ти дівчисько, не можна було спати з ним, ніяк не можна!

-Але… - Лінда подавила приступ нудоти. Здається, вона викинула вже увесь сніданок, проте щось іще зсередини просилося назовні.

Кет покликала покоївку, й доки та стояла з тазиком, а Лінда блювала, думала, що робити.

Ситуація занадто очевидна. Якби це було якесь отруєння, давно б уже минулося. І кров би йшла. Ні, це не могло бути ніщо інше.

Доки Лінда переводила дихання й приводила себе до ладу, Кет ухопила покоївку - молоду перелякану дівчину - за спідницю й силою притягла до себе.

-Про це ніхто не повинен знати - суворо сказала вона - Жодній живій душі ти не скажеш, що в моєї сестри немає крові. Вона просто захворіла, тому погано почувається. Як почнеш плескати язиком, я звелю розтягти тебе надворі й бити нагайками.

Дівчина аж побіліла з жаху.

-Так, пані віконтесо.

-І ще - Кет повинна була остаточно запевнитись, і вже почати вирішувати проблему - Знайди мені повитуху. Тільки зі звичайних людей. Знахарку, до якої ви всі ходите, щоб вона могла точно сказати, вагітна людина чи ні. На ранньому терміні. Я заплачу стільки, скільки вона скаже, але тільки якщо це залишиться між нами.

Кет говорила щось іще, але Лінда не чула.

Вона поверталася в реальність. Тут, у цьому житті, що лишилося їй після втечі Гаррі, все могло бути ще складніше, ніж у нього там, в Америці.

Вона спробувала прислухатись до самої себе всередині, але звідси нічого не озивалося. Хіба може там оселитись дитина? І чи може вона стати матірʼю? Лінда ніяк не могла віднести це слово до себе.

Її починала накривати паніка. Вона просто хотіла бути поруч із тим, кого кохала. Хотіла робити те, що говорить серце, а не вимагають правила. Але чому за це доводиться платити настільки дорого?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍